Єльськ

місто Єльськ біл. Ельск
Транслітерація назви	Jeĺsk
Герб Єльська Герб Єльська
Основні дані
51°49′ пн. ш. 29°09′ сх. д. / 51.817° пн. ш. 29.150° сх. д. / 51.817; 29.150
Країна	Білорусь
Область	Гомельська область
Район	Єльський район
Перша згадка	XVI століття
Статус	з 5 липня 1971 року
Населення	9,8 тис. (2006)
Площа	11,07 км²
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	247873
Телефонний код	+375-2354
Висота	142 м
Транспорт, відстані
Найближча залізнична станція	Єльськ
До Мінська
- фізична	319 км
До обласного центру
- фізична	177 км
Єльськ
Єльськ Єльськ (Гомельська область)
Єльськ у Вікісховищі

Є́льськ (біл. і рос. Е́льск, пол. Jelsk; Є́льськас, лит. Jelskas, інші назви Каролі́н, до 1931 року Миколаїв) — місто в Білорусі, адміністративний центр Єльського району Гомельської області за 177 км на південний захід від Гомеля і за 319 км від Мінська. Залізнична станція на лінії Калинковічі — Коростень. Автомобільними дорогами пов'язаний з Мозирем, Наровлею, Овручем.

Перші письмові згадки про Єльськ під назвою Королин відноситься до XVI століття. Тоді це було містечко Мозирського повіту Великого князівства Литовського, володіння французького дворянського роду Спаду, які були змушені емігрувати з Франції через релігійні гоніння. Пізніше належав Казимиру Аскерко, польським магнатам Єльським.

У XVIII столітті тут була побудована церква, діяли костел і синагога. Після Люблінської унії 1569 року Єльськ входить до складу Речі Посполитої. Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році містечко у складі Російської імперії, як містечка Міхалківської волості Мозирського повіту Мінської губернії.

В 1886 році Єльську було 44 подвір'я, винокурний завод, 3 лавки, школа. Після будівництва залізничної лінії Жлобин-Овруч в 1873 році він став станцією. На початку XX століття Єльську налічувалося 167 будинків і 910 осіб.

З 1924 року це центр Королинского, а з 1931 року Єльського районів. У вересні 1938 року, коли містечку надано статус селища міського типу, у ньому проживало близько 4 тис. осіб.

З серпня 1941 року Єльськ знаходився під німецькою окупацією. У селищі діяли групи Єльського підпілля. 11 січня 1944 року Єльськ захопили війська Білоруського фронту і радянські партизани.

5 липня 1971 року Єльську надано статус міста. На 2004 рік населення міста становило 10,1 тис. жителів. У 2006 9,8 тис.

У місті знайдено мінеральну воду з температурою до 50 °C на глибині 2750 м.^[1]

3-5-поверхові житлові будинки. У південній та західній частинах міста розташована одноповерхова індивідуальна забудова.

Промислова зона знаходиться в північному секторі та включає маслоробний, плодоовочевий, спиртовий, цегельний заводи і меблеву фабрику.

Середні, музична, спортивна школи, школа-інтернат, школа мистецтв, Будинок школярів, бібліотеки. При Будинку культури з 1950 р. діє народний театр. У 1976 р. створено краєзнавчий музей. Видається газета «Народний голос».

Батьківщина педагога і філософа М. Анцукевіча.

Троїцька церква, збудована в 1770-ті роки.

Єльські користувалися гербом «Пелеш» — в гербовою поле два перехрещені меча, покладені Андріївським хрестом. Є варіанти цього герба, у яких між вістря мечів розміщується шестикінечна зірка. Згідно з польським географічним словником, цей герб має західноєвропейське походження і представники дворянського роду Спаду користувалися цим гербовим символом.

• Історія району [Архівовано 16 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Єльськ [Архівовано 9 лютого 2009 у Wayback Machine.]
• Троїцька церква у Єльську [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.]
• Геральдика міста