Народився в містечку Ніч історичної області Сасун. Був учнем Нерсеса Мшеці[ru][6]. Отримав ступінь вардапета, а потім був призначений Нерсесом Мшеці ректором Гладзорського університету, яким керував більше півстоліття[3]. Викладав «сім вільних мистецтв» — граматику, логіку, риторику, арифметику, геометрію, музику та астрономію. Число учнів Нчеці перевищувало три сотні[3]. Сучасники його характеризували як «непереможного риторика», «тлумача складних речей і книжок» тощо.Є автором безлічі робіт, найважливіша з яких «Визначення граматики»[7]. Біблія, написана ним у 1318 в Ґладзорі і розмальована мініатюрами Тороса Таронаці[ru], вважається шедевром Гладзорської школи писемності[8]. У 1321 році Єсаї пише лист кілікійському князю Ошину[ru] і його синові Хетуму, де критикує прокатолицьку діяльність деяких вірменських князів Кілікії. Помер у 1338-му році в Ґладзорі.
«Лист Єсаї отцю Матфею» (вірм."Թուղթ Եսայեայ ի Տէր Մատթէոսն")
«Спільний лист про пожертвування і допомоги монастирю Св. Карапета в Тароні» (вірм."Թուղթ շրջաբերական յաղագս ողորմութիւն տալոյ ի նպաստ Ս. Կարապետին Տարօնոյ")
Цитати
Навіть на найвищий трон неможливо сідати інакше, як дупою[9].
↑G. Bournutyan, A Concise History of the Armenian People. Mazda Publishers, Incorporated — 2006 — С. — 114—115: 512 стр. ISBN 1-56859-141-1
Оригінальний текст (англ.)
A number of Armenian philosophers and grammarians emerged in this period as well. Most were the product of the Tatew School. Among them are Esayi of Nich, John of Vorotan, Arakel of Siunik, and most important of all, Grigor of Tatew.
↑Линецкий А.В., Двуреченских В.А., Гаспарян М.Ю., Родина Е.Ю., Делба В.В., Акимов П.А., Давыдов А.В., Жосану П.А., Еропкина Е.Г., Непочатой Д.А. Оценка историко-культурного наследия Армении. — Москва : Тровант, 2010. — С. 201-211.
