Ілько Іван Іванович

Ілько Іван Іванович
Ілько Іван Іванович
Народження	4 березня 1938 (86 років) ; Дулово, Тячівський район, Закарпатська область, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Навчання	Закарпатська академія мистецтв
Діяльність	художник
Вчитель	Бокшай Йосип Йосипович, Ерделі Адальберт Михайлович, Манайло Федір Федорович, Шепа Антон Олексійович і Кашшай Антон Михайлович
Член	Національна спілка художників України
Нагороди

Іван Іванович Ілько́ (нар. 4 березня 1938, Дулово) — український живописець і монументаліст; член Спілки художників України з 1968 року. Заслужений художник України з 1994 року^[1]; народний художник України з 2018 року^[2].

Біографія

Народився 4 березня 1938 року в селі Дуловому (тепер Тячівський район Закарпатської області, Україна). 1957 року закінчив відділення декоративного розпису Ужгородського училища прикладного мистецтва (викладачі Йосип Бокшай, Адальберт Ерделі, Федір Манайло, Антон Шепа, Антон Кашшай)^[1].

Працював вчителем; з 1963 року займав посаду інженера з культури виробництва на Тячівському деревообробному комбінаті. З 1965 року працював у майстерні Закарпатського художньо-виробничого комбінату Художфонду УРСР: з 1973 року — головний художник. Живе в Ужгороді, в будинку на вулиці Лермонтова № 7-А, квартира 66^[3].

Творчість

Працює в галузі станкового живопису (переважно тематичні картини і пейзажі) і монументального мистецтва (у техніках мозаїки, сграфіто, вітража, розпису). Серед робіт:

живопис

«Сутінки» (1960);
«Натюрморт» (1965);
«Сонячна долина» (1966);
«Полудень» (1966);
«Межигір'я» (1967);
«Думи» (1968);
«Обійстя вуйка Симка» (1968);
«Верховини» (1969);
«Вівчарі» (1971);
«Початок великої ріки (Чорногори)» (1971);
«Полонина Красна» (1976);
«Гуцульщина» (1983);
«На своїй землі» (1985);
«Осіння днина» (1985);
«Зустріч молодих» (1985);
«Самота» (1995);
«Крик сойки над замком графа Шенборна» (1995);
триптих «Ґаздівство вуйка Симка» (2000);
«Світ, що пройшов» (2006);
«Осінь» (2007);
«Вечірній дзвін» (2007);
диптих «Синєвирська поляна» (2007);
«Танець молодої» (2008);
«Свати» (2008);
«Осінні полонини» (2008);
«Розпогодилося» (2008);
«Верховинський мотив» (2008);
диптих «Полонина Остра» (2008);
«Сніг іде» (2008).

монументальне мистецтво

оформлення
- Будинку культури у Тячеві (1965—1966);
- санаторію «Прикарпаття» у місті Трускавці Львівської області (1967—1968);
- Будинку політичної освіти в Ужгороді (1975—1977).
вітраж «Життя» (1980);

Брав участь в обласних, всеукраїнських, всесоюзних мистецьких виставках з 1959 року, зарубіжних (Словаччина, Болгарія, Німеччина, Канада) — з 1967 року. Персональні виставки пройшли в Тячеві у 1966 році, Ужгороді у 1985, 1990, 1998, 2003, 2013, 2016 роках, Михайлівцях та Меджилаборцях (Словаччина) у 1994—1995 роках, Києві у 1999 році.

Твори художника зберігаються у багатьох приватних колекціях, а також закуплені Дирекцією виставок Національної спілки художників України, Закарпатським обласним художнім музеєм імені Йосипа Бокшая, художніми музеями Праги (Чехія), Сату-Маре (Румунія)^[1].

В Ужгороді у 2003 році і в Києві у 2008 році вийшли друком каталоги його робіт^[1].