Імператор Ґо-Ханадзоно
Імператор Ґо-Ханадзо́но (яп. 後花園天皇, ごはなぞのてんのう, ґо-ханадзоно тенно; 10 липня 1419 — 18 січня 1471) — 102-й Імператор Японії, синтоїстське божество. Роки правління: 7 вересня 1428 — 21 серпня 1464[3]. БіографіяІмператор Ґо-Ханадзоно народився 10 липня 1419 року. Він був первістком принца Садафуси, правнуком Імператора Суко[4]. Матір'ю хлопчика була фрейліна Нівата Юкіко, донька тимчасового старшого радника Нівати Цунеарі. Новонародженому дали ім'я Хікохіто[5]. 1428 року, у зв'язку зі смертю Імператора Сьоко, який не мав синів, лінія Імператора Ґо-Коґона перервалася. Тому згідно з волею батька покійного, Верховного Імператора Ґо-Комацу, спадкоємцем обрали первістка принца Садафуси. Того ж року Верховний Імператор усиновив хлопця і передав йому монарший престол, а наступного року організував церемонію інтронізації. Завдяки цьому японський трон повернувся до головної чоловічої лінії гілки Дзімьоїн Імператорського роду[5]. В перші роки правління імператора Ґо-Ханадзоно реальна влада в Імператорському дворі належала ексімператору Ґо-Комацу. Проте після смерті останнього в 1433 році, молодий монарх розпочав одноосібне керування країною. Його доба припала на період активізації антиподаткового провінційного руху, боротьби регіону Канто за унезалежнення від сьоґунату Муроматі 1438 року та вбивство сьоґуна Асікаґи Йосінорі 1441 року[5]. 1464 року імператор Ґо-Ханадзоно передав своєму сину Фусахіто монарший престол, а сам прийняв титул Верховного Імператора. 1467 року, зі спалахом великої смути Онін, що переросла у всеяпонську громадянську війну, він постригся в ченці під іменем Енманті[5][6]. 18 січня 1471 року імператор Ґо-Ханадзоно помер у 52-річному віці. Його поховали в гробниці Нотіноямаґуні[7], на півночі Кіото.[5][8]. Генеалогічне дерево
Примітки
Джерела та література
Посилання
|