Історія міста Щолкіне починається з 1978 року, з заснування міста.
До заснування міста
На півдні сучасного міста до 1950-х років розташовувалося село Акташ[ru], крим. Aqtaş, що сягало своїм корінням в епоху кіммерійців.[1]
В останній період Кримського ханства Акташ входив до Арабатського кадилика Кефінського каймаканства, перша документальна згадка села зустрічається в Камеральному Описі Криму… 1784 року.[2]
Відповідно до «Списку населених місць Таврійської губернії за даними 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, Акташ — кримськотатарське село з 27 дворами, 200 жителями та мечеттю поблизу морського берега.[3]
Згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 року, в селі Акташ числилося 17 дворів, усі селянські, населення становило 82 особи, з них 75 кримських татар, 5 росіян та 2 українців.[4]
18 травня 1944 року кримські татари були депортовані до Центральної Азії, а 18 травня 1948 року, Указом Президії Верховної Ради РРФСР спустошене село перейменували на Білокам'янку.[5]
Останній раз село згадується у 1952 році.
Заснування міста
Щолкіне засноване в жовтні 1978 року як майбутнє місто для працівників Кримської АЕС.
Проєктувати АЕС почали у 1968-му, будівництво розпочали у 1975 році. Проєктна потужність Кримської АЕС — 2 ГВт: два енергоблоки по 1 ГВт, з можливістю подальшого нарощування потужності до 4 ГВт. Електрики, що виробляється мало б вистачити на весь Кримський півострів і для нових заводів, які теж планувалося побудувати.[6]
Будівництво Кримської АЕС було розпочато у 1981 році.
16 квітня 1982 р. селищу присвоєне найменування Щолкіне[7], на честь Кирила Щолкіна, радянського фізика-ядерника, члена-кореспондента АН СРСР.[8]
19 травня 1982 року отримало статус смт.[7]
У 1984 році, на пропозицію тодішнього начальника будівництва Штогріна В. А. слідом за Запорізькою АЕС, будівництво оголошено «Всесоюзним ударним комсомольським». На той час у місті з'явилося близько сотні п'яти- та дев'ятиповерхових будинків, з'явився поділ на мікрорайони (Лісівник, Нептун, Енергетик-2, 2-й, 3-й мікрорайони).
1988-го року на стадії 80%-готовності роботи з будівництва АЕС були призупинені, через небезпеку будівництва в сейсмічній зоні Криму та внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вважається, що це найдорожчий недобудований ядерний реактор у світі — на будівництво АЕС було витрачено 500 млн радянських рублів у цінах 1984 року. На складах залишалися матеріали орієнтовно ще на 250 млн рублів
Населення, історичний максимум якого складав 16 тисяч, опинилось фактично без роботи.
У Щолкіному була збудована перша промислова сонячна електростанція у СРСР СЕС-5 в 1985 р. Вона мала потужність 5 МВт, тобто таку ж, як і перший ядерний реактор. За 10 років роботи вона дала 2 000 000 кВт∙год. електроенергії.
У складі України
З 1991 року місто у складі незалежної України.
18 грудня 1992 року смт Щолкіне офіційно отримало статус міста районного підпорядкування.[9]
В середині 90-х років закрили місцеву сонячну електростанцію СЕС-5.
У 1998—2000 роках створене на базі АЕС дочірнє підприємство «Східно-Кримська енергетична компанія» реалізувало майно станції на суму 2,204 мільйона гривень. У січні 2005 року представництво Фонду майна Криму реалізувало реакторне відділення Кримської АЕС за 1,1 млн гривень.
2011 року тут пройшла 18-та Теріологічна школа-семінар — щорічний форум «Українського теріологічного товариства» НАН України.
У 2013 році міська влада Щолкіного почала вивчати можливість перейменування міста на Казантип — за назвою розташованого поруч мису та історичної назви сусіднього села Мисове[10].
До окупації місто швидко розвивалося як базовий морський курорт Криму. Поруч зі Щолкіним проводили Музичний фестиваль «Казантип» (до окупації Криму РФ). З 1995 по 1999 роки дискотеки фестивалю «Республіка КаZантип» проводилися в недобудованому машинному залі — турбінному відділенні АЕС.
В 2014 році окуповане Росією.
В окупації
Влітку 2015 року невідомі вивезли близько 5 тисяч тонн щебеню, пошкодивши частину дамби Акташського водосховища, що призвело до руйнування обвідного каналу водойми.
У лютому 2016 року на засіданні «комітету з майнових та земельних відносин» окупаційного «парламенту Криму» було вирішено розібрати недобудовану АЕС, щоб направити будматеріали для будівництва мосту через Керченську протоку. Того ж року окупаційний «уряд Криму» вирішило списати і знести котельню атомної електростанції.
У лютому 2021 року окупаційний «уряду Криму» прийняв рішенняч про демонтаж недобудованих будівель атомної електростанції в місті. Під знесення потрапили шість об'єктів загальною площею понад 22 тисячі квадратних метрів: дизель-генераторні станції, реакторне відділення, машинний зал з деаераторною етажеркою та приміщеннями електротехнічних пристроїв, а також збудований наполовину фундамент машинного залу і недобудована блокова насосна станція.
У 2023 році у проєкті Постанови Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів Автономної Республіки Крим» місто запропоновано перейменувати на Казан-Тип.[11]
У 2024 році Громадська організація «Євромайдан-Крим» запропонувала Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури України у рамках декомунізації перейменувати місто на честь Героя Небесної Сотні, учасника Євромайдану Сергія Кемського — на місто Кемське.[12]
Невздовзі на громадське обговорення були подані чотири пропозиції щодо перейменування міста Щолкіне, а саме: Сонячне, Кемське, Казан-Тип та Гераклій.[13]
Примітки
