|
Ієронім Януш Санґушко
Ієронім Януш Санґушко, князь гербу Погоня (4 березня 1743, Кольбушова — 4 вересня[3] 18 грудня 1812, Славута) — пан на Славуті, Білогородці, Корниці, Антонінах, Линцях, Шепетівці і Поляховій на Волині, граф Тарнівський в Галичині, староста черкаський і казимирський, мечник великий литовський з 1775 року, воєвода волинський з 11 грудня 1775 року. Коротка біографіяСин Павла Карла Санґушка і Барбари Санґушкової. Генерал військ коронних. Генерал піхоти Російської імператорської армії. Член Постійної Ради, противник Конституції 3 травня. Радний конфедерації Торговицької (1792 р.). Член Галицького станового сейму, належав до грона магнатів. Підтвердження князівського титулу в Австро-Угорщині отримав 9 червня 1785 року. Кавалер орденів: Святого Станіслава (14 травня 1777), Білого Орла (1777), Святого Губерта. 2 лютого 1767 року у Радині пошлюбив Уршулю Цецилію Потоцьку (†1772, донька Евстахія Потоцького[4] ). Мав з нею сина Євстахія Еразма Санґушка. Вдруге одружився з Анною Теофілою Сапєгою 1774 року. Розлучився з нею 1778 року. У 1779 році одружився втретє з Анною Прушинською, яка пережила чоловіка на 14 років. З 1790-х років мешкав переважно у славутській резиденції. 15 вересня 1806 року відповідно до своїх зобов'язань від 1785 р., зробив фундуш на костел в Іллінцях. Помер верхи на коні від апоплексії, перед тим здолавши дорогу від Заслава до Славути[5]. Похований 1812 року у крипті фундованого ним костелі в містечку Білогородка[6]. Донька Маріанна фундувала виготовлення та встановлення надгробка з епітафією (дата смерті з нього). Вшанування пам'яті9 листопада 2023 року Житомирська міська рада перейменувала вулицю Багратіонівську на вулицю Князів Сангушків.[7] У місті Славута також є вулиця Князів Сангушків. Примітки
Література
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
