Абдулхуссейн Гажир

Абдулхуссейн Гажир перс. عبدالحسین هژیر
54-й Прем'єр-міністр Ірану
13 червня — 9 листопада 1948 року
Попередник:	Ібрагім Гакімі
Наступник:	Мухаммед Саєд
Народження:	1899  Тегеран, Іран
Смерть:	5 листопада 1949(1949-11-05)  Тегеран, Іран
Країна:	Іран
Релігія:	іслам
Освіта:	University of Isfahand
Медіафайли у Вікісховищі

Абдулхуссейн Гажир (перс. عبدالحسین هژیر; 4 червня 1902 — 5 листопада 1949) — іранський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр країни в другій половині 1948 року^[1].

Народився в Тегерані, закінчив Дар ул-Фунун, після чого працював у посольстві Ірану в Радянському Союзі. В кабінеті Ахмада Кавама Гажир обіймав посаду міністра фінансів^[2].

13 червня 1948 року Гажир очолив уряд. Одразу після свого призначення Абдулхуссейн зазнав критики аятоли Аболь-Касема Кашані, який назвав Гажира шпигуном Британської імперії. Аятола організував демонстрації проти нового прем'єра-міністра. Призначення Гажира на посаду було спричинено тим, що керівництво Ірану планувало укласти нову угоду, що регулювала б діяльність Англо-перської нафтової компанії. Парламент Ірану бажав отримувати більш високий відсоток прибутків від видобутку нафти в Ірані. Абдулхуссейн Гажир підготував таку угоду, але сам її не підписав, оскільки вийшов у відставку з посади через демонстрації, що продовжувались проти його уряду^[3].

4 лютого 1949 року стався замах на шаха Мохаммеда Резу Пахлаві. Виконавець Фахр Арай кілька разів вистрелив у шаха, втім поранення виявились не смертельними^[4]. Після тих подій почались репресії проти організаторів замаху, зокрема була заборонена Народна партія Ірану. Противники режиму Пахлаві не зупинились і 4 листопада 1949 року Хуссейн Емамі вдарив ножем Абдулхуссейна Гажира, коли той входив до мечеті в Тегерані. Наступного дня Гажир помер у лікарні від отриманих поранень^[5].