Абд аль-Самад Мешхеді (*прибл. 1510 рік —після 1595 року) — перський та індійський художник-мініатюрист, калігарф та сановник часів династій Сефевідів та Великих Моголів.
Життєпис
Походив з родини сановників. Народився у м. Шираз (теперішній Іран). Замолоду перебрався до Тебризу, де розташовувався двір перського шаха Тахмаспа I. тут ознайомився з традиції тебризької та казвінської школи мініатюри. Водночас затоваришував з відомим художником Мір Сайїдом Алі. Успішна кар'єра аль-Самада тривала до початку 1540-х років, коли шах став звертати менше уваги на творчість, майже перестав надавати замовлення.
У 1544 році біглий падишах Хумаюн з династії Великих Моголів домовився з Тахмаспом I, щоб той дозволив Абд аль-Самаду перейти на службу до Великих Моголів. Проте з огляду на непевне становище Хумаюна аль-Самад деякий час мешкав та працював при дворі намісника Хорасана у м.Мешхед (звідси його прізвисько Мешхеді). Лише у 1549 році художник остаточно опиняється при вдорі Хумаюна. Того ж року він разом з Хумаюном перебирається до Кабулу. Тут Абд аль-Самад знаходився до 1555 року, коли Моголи намагалися повернути собі владу в Індії. В цей час навчав малюваню шахзаде Акбара.
У 1555 році разом із могольським двором перебирається до Делі. Після смерті Хумаюна у 1556 році залишився у почті малолітнього падишаха Акбара. До 1577 року виконав численні замовлення для падишаха. Того ж року його було призначено головою монетного двору. У 1582 році стає доглядачем торгівлі. Наступного року — керуючим дому падишаха. У 1588 році призначається дивані (головою фінансів) провінції Мультан. В цей час отримує ранг мансаб 400 й почесне звання «Ширін Калам».
Із середини 1580-х років починає новий етап творчості художника. Він визначав напрямки могольської мініатюри до своєї смерті. Помер він після 1595 року. За деякими відомостями близько 1600 року. Йогос праву продовжили сини.
Творчість
Початок малювання пов'язано з роботою над «Шах-наме» у 1530–1535 роках. Тут ймовірно він більше навчався у Мір Сайїда Алі. Самостійний стиль аль-Самада помітний у 6 мініатюрах книги «Хамса» Нізамі.
При могольському дворі у 1550–1555 роках першою значною працею є збірка мініатюри «Принци дому Тимура». Художник також виконує інші замовлення правителів. Яскравим прикладом є мініатюра «Акбар показує свій малюнок Хумаюну», яка витримана у Сефевідському стилі, характерному для майстерні шаха Тахмаспа в Тебрізі.
У 1562 році разом із Мір Сайїдом Алі починає працювати над створенням 14-томної версії «Гамза-наме». після смерті у 1572 році Алі, аль-Самад продовжив справу. Завершив «Гамза-наме» у 1577 році. Манускрипт складався з 1400 великих (67,6х51,3 см) мініатюр, написаних на бавовняній марлі. Сюжетом послужили історії з житія Гамзи, дядька пророка Магомета, що прийняли вигляд легенд і казок. До тепер збереглося близько 140 мініатюр з цієї книги. Вони як і раніше пов'язані з перською традицією, тим не менш, демонструють прагнення до натуралізму, реалістичного відображення простору, ясного викладу розповіді, в них помітний інтерес до портрету.
Ще однією великою працею було ілюстрування манускрипту «Дараб-наме» («Історія Дараби»), над яким художник протягом 1585 року.
Джерела
Günter Meißner (Begr.): Allgemeines Künstlerlexikon (Band 1: A − Alanson). K. G. Saur Verlag, München 1992, ISBN 3-598-22741-8.
