Аблати́в (від лат.ablātīvus < ablātus < aufero — «відношу», «відкладаю»), відкладний відмінок[1], іноді орудно-місцевий відмінок — відмінок, який вказує на вихідний пункт траєкторії руху одного з учасників ситуації. Характерний для багатьох мов, слов'янським мовам не властивий.
Слова у відкладному відмінку відповідають на такі запитання: «звідки?», «від кого?», «від чого?», «чому?».
Аблатив у латинській мові (ablativus) зазвичай використовується як прислівник і є ознакою дії, вираженої дієсловом. Має багато застосувань та походить від трьох відмінків праіндоєвропейської мови: аблативу, орудного та місцевого.
Інколи має назву прислівникового через своє значення: magnā (cum) celeritāte («дуже швидко», «з величезною швидкістю»).
Латинський супін в аблативі (так званий «супін II», «супін на-U») служить додатком при прикметнику в деяких стійких виразах: jūcundus cōgnitū («приємний для пізнання»), horribile dictū («страшно сказати»).
Відкладний відмінок вживається для позначення агента, знаряддя або способу дії: oppidum vallo cingitur («поселення оточене валом»), libri a discipulis leguntur («книжки читаються учнями»), docendo et cogitando («вченням і міркуванням»), igni et ferro («вогнем і залізом», «вогнем і мечем»). У цьому значенні аблатив поширений у девізах, українською він перекладається зазвичай орудним відмінком (virtute et educatione — «доблестю і просвітою»). Окрім того, його вживають для позначення місцезнаходження (in Romā — «у Римі», in horto — «у саду», in domu — «у домі», in mari — «у морі/на морі»), на українську в цьому разі він перекладається місцевим відмінком.
Слово «ребус» (лат.rebus) за походженням являє собою форму відкладного відмінка множини іменника res («річ»), тобто «від речей», «речами»[2].
У граматиці санскриту аблатив є п'ятим відмінком (panchami) та має схожі граматичні функції з латинським аналогом.
Іменники у цьому відмінку зазвичай відповідають предмету, від чи з якого щось з'явилось чи виникло — наприклад, patram vṛkṣāt patati («листок падає з дерева»).
Відмінок має кілька інших призначень, зокрема, коли дія відбувається з причини чи без певного суб'єкта; або з іменником, що позначає відстань чи напрям.
У західновірменській мові аблатив утворюється суфіксом -e (невизначений) чи -en (визначений).
Mart — чоловік
Marten — від чоловіка (визн.)
Marte — від чоловіка (невизн.)
Doon — будинок
D'nen — з будинку (визн.)
D'ne — з будинку (невизн.)
У східновірменській мові суфікс -its вживається для усіх іменників.
Mard — чоловік
Mardits — від чоловіка
Toon — будинок
T'nits — з будинку
Обидва суфікси мають походження з класичної вірменської. Західний суфікс -e походить з форми однини у класичній, східний -its відповідно з множинної, проте в обох сучасних діалектах вони не залежать від числа.
Приклади застосування (західний варіант):
Рух від вказаного предмета.
KAGHAKEN katsi. — Я прийшов з міста.
ASTEGHEN heroo g'abrei. — Я жив далеко звідси.
Вказує на агента при використанні пасиву.
INE misht g' sirveis. — Ти завжди була любима мною.
AZAD'CHNEREN azadetsank. — Ми були звільнені визволителями.
У розмовній вірменській — для конструкції порівняння:
Inch MEGHREN anoosh eh? — Що є солодшим за мед? (приказка)
Mariam EKHPEREN b'zdig eh. — Марія менша (молодша) за свого брата.
Керування відмінками у випадку післяйменників (англ.postpositions).
INE var — піді мною.
KEZME ver — над тобою.
ANONTSME verch — після них.
MEZME arach — перед нами.
Слов'янські та балтійські мови
У балто-слов'янських мовах індоєвропейський аблатив злився з родовим відмінком. До праіндоєвропейських значень відкладного відмінка сходять такі значення слов'янського родового відмінка: 1) вираження проявлення якихось почуттів; 2) вираження відділення, позбуття від чогось; 3) вираз додатка при вищому ступені порівняння прикметників.
Аблатив у турецькій мові (тур.den hali, uzaklaşma hali) виражається суфіксами -den, -dan, -ten або -tan, де вибір зумовлюється гармонією голосних та приголосних. Приклади:
Ev («будинок») — evden («від/з будинку»)
At («кінь») — attan («від/з коня»)
Ses («звук», «гучність») — sesten («від звуку», «гучності»)
У деяких випадках аблатив відповідає значенню причини, у цих ситуаціях після аблативу може йти необов'язкове слово dolayı («через», «з причини»).
ondan dolayı — «тому, з цієї причини»
Yüksek sesten (dolayı) rahatsız oldum — «Мені було некомфортно через гучний звук».