Авербух Леонід Григорович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Авербух Леонід Григорович
Народився	31 жовтня 1930(1930-10-31) Одеса, Українська СРР, СРСР
Помер	17 січня 2022(2022-01-17) (91 рік)
Місце проживання	Одеса
Країна	УРСР →  Україна
Національність	єврей
Галузь	фтизіатрія
Посада	завідувач консультативного диспансерного відділення Одеського обласного протитуберкульозного відділення протягом 45 років
Науковий ступінь	кандидат медичних наук
Членство	Національна спілка письменників України
Нагороди

Леоні́д Григо́рович Авербух (31 жовтня 1930, Одеса — 17 січня 2022, там само^[1]) — заслужений лікар України — 2004, кандидат медичних наук, фтизіатр вищої категорії, літератор, член Національної спілки журналістів України. Почесний член Всесвітнього клубу одеситів.

Його мати, Мальвіна Григорівна Зальцберг — кандидат медичних наук, завідувачка рентгенологічного відділення туберкульозного інституту, першою в Одесі застосувала флюорографію для діагностики захворювань легенів. Брат матері, Самуїл Григорович Зальцберг — завідувач кафедри опору матеріалів політехнічного інституту. Батько, Григорій Львович Авербух, інженер-хімік, в лавах Радянської армії — хімік-фармацевт, брав участь в обороні Одеси та Севастополя, був начальником севастопольського головного складу Приморської армії, загинув 1942 року під Севастополем. В евакуації Леонід працював статистиком разом із мамою в Узбецькому інституті туберкульозу.

1952 року закінчив навчання в Одеському медичному інституті за спеціальністю «Лікувальна справа», пройшов субординатуру по фтизіатрії.

В 1952—1955 роках працював районним фтизіатром у Брестській області.

Протягом 1956—1957 років проходив ординатуру в Білоруському інституті вдосконалення лікарів у Мінську на кафедрі туберкульозу.

З 1957 року працює в протитуберкульозних закладах Одеси; більше 50 років — в Одеському обласному протитуберкульозному диспансері; протягом 45 років завідував консультативним диспансерним відділенням.

За сумісництвом проводив викладацьку роботу в Одеському медичному інституті на кафедрі фтизіопульмонології.

Був науковим консультантом обласного туберкульозного диспансеру, також провідний науковий працівник Українського науково-дослідницького протичумного інституту ім. Мечникова.

Звання та нагороди

Заслужений лікар України: почесне звання присвоєно Указом Президента України у березні 2004 р. Нагороджений 8-ма медалями України, кол. СРСР та Р. Ф.  та почесним знаком «Отличник здравоохранения», а також корпоративною медаллю «За лікарську честь», Лауреат конкурсу «Люди дела 2010» ім. Б. Ф. Дерев'янко, газети «Вечерняя Одесса»

Є автором наукових розробок щодо проблем організації боротьби з туберкульозом та по питаннях протидії розповсюдженню ВІЛ-асоційованого туберкульозу; брав участь у наукових з'їздах та конференціях.

На базі Одеського диспансеру створив музей історії боротьби з туберкульозом.

Є одним зі співавторів роботи «Стратегічний план стійкого розвитку Одеси»; брав участь у розробці Закону України «Про боротьбу з захворюванням туберкульозом».

Серед його наукових робіт:

• «Методичні вказівки по проведенню протитуберкульозної роботи в умовах сільських лікарняних дільниць та фельдшерсько-акушерських пунктів», Одеса, 1979, у співавторстві,
• «Комплексні медичні профілактичні обстеження сільського населення», Київ, «Здоров'я», 1986, у співавторстві,
• «Організація, методика та ефективність виявлення, обліку, диспансерного нагляду хворих на туберкульоз та централізованого контролю контингенту» — кандидатська дисертація, Київ, 1994, Інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Г. Яновського;
• «Методичні вказівки по проведенні протитуберкульозної роботи в умовах сільських лікувальних дільниць та фельдшерсько-акушерських курсів», Одеса, 1996;
• «Туберкульоз: етапи боротьби, здобутки та втрати», Optimum, 2005,
• «Рекомендовані клінічні протоколи санаторної реабілітації хворих на туберкульоз», Одеса, 2011.

Загалом вийшло друком коло 100 наукових робіт, серед яких 4 монографії.

Досліджував вклад одеських медиків, зокрема, Ісаака Матусіса, Михайла Ясиновського, Дарія Меєрсона

Його віршований та прозовий доробок:

• «Розсекречені долі. Нариси (євреї в радянській зовнішній розвідці)», 1999, перевидано в Одесі, «Оптимум», 2001, ISBN 966-7776-10-7,
• «Стихофоризмы с многоточиями и мемуатюры», 2000, ISBN 966-7144-80-1,
• «Віршофоризми та мемуатюри» («Стихофоризмы и мемуатюры»), 2002, ISBN 966-7776-76-7,
• «Віршата» («Стишата»), Optimum, Одеса, 2004, ISBN 966-8072-76-6,
• «Штрихи до портретів», Міжнародна громадська організація «Єврейський общинний центр „Мигдаль“», студія «Негоціант», 2004, ISBN 966-691-105-1,
• «Віршефоризми» («Стихофоризмы»), 2008, Одеса, Optimum, ISBN 978-966-344-296-9.

Публікації в антологіях

1. Антология Сатиры и Юмора России XX века. Т. 32. Одесский юмор / Издательство: Эксмо, Москва.- 2004—384 стор. — ISBN 5-699- 05596-7, ISBN 5-04003950-6. — 10000 экз.(с послед. допечатками)
2. Антология Сатиры и Юмора России XX века. Т. 41. Эпиграмма / Издательство: Эксмо, Москва.- 2005  — 384 с. — ISBN 5-699-11286-3, ISBN 5-04003950-6. —         8000 экз.
3. Большой фонтан одесского юмора. Печатный Дом, Одесса. — 2008—807 с. —   1500 экз.

Загальна кількість журнальних і газетних публікацій перевищує 450.

Близько 40 телевізійних інтерв'ю на місцевих і центральних каналах.

• Авербух Леонід Григорович [Архівовано 13 вересня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
• Електронічна книжниця [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]
• Авербух — це звучить гордо
• Час збирати [Архівовано 21 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
• Часопис «Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція» № 4(23). 2015