|
Авратин (Житомирський район)
Авра́тин (раніше — Гавратін, Гаврятин) — село в Україні, у Любарській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 407 осіб (2001). У 1923—2010 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради. ГеографіяСело розташоване за 10 км південно-східніше Любара та 34 км від найближчої залізничної станції Печанівка; лежить на річці Каранька[1]. Клімат
НаселенняУ 1885 році в селі мешкала 591 особа, налічувалося 80 дворових господарств[2]. За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 820 осіб (400 чоловічої статі та 420 — жіночої), з яких 805 — православної віри[3]. У 1900 році кількість мешканців становила 868 осіб, поміж них 29 католиків та 15 юдеїв; дворів — 146[4], 1906 року кількість дворів становила 160, а мешканців — 917[5]. Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 097 осіб, кількість дворів — 203[6]. Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 1 067 осіб, з них 503 чоловіків та 564 жінок; за національністю — українці. Кількість домогосподарств — 239, з них, несільського типу — 3[7]. Станом на 1972 рік кількість населення становила 734 осіб, дворів — 196[1]. Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 517 осіб, станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 407 осіб[8]. МоваРозподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:
ІсторіяЧас заснування — невідомий[7], перші згадки — з 1585 року[1]. В 1585 році село згадується в акті, як належне до Чуднова, наданого у власність княгині Зузанні Острозькій, дружині волинського воєводи Януша, її свекром, київським воєводою Костянтином Острозьким. 1601 року згадується в переліку винищених татарами сіл. У 1628 році платив подимне з села, в кількости 4 димів, руський воєвода Станіслав Любомирський. Потім входило до складу Острозької ординації, після поділу котрої село, разом з Любарем, у 1753 році отримав князь Мартин Любомирський, від нього власність набув підскарбій Понінський, котрий, після вироку, продав село Протові Потоцькому[4]. У 1754 році село (пол. Hawratyn) перебувало в посесії вельможного Вележинського, котрий платив пів чверті диму. Податок до замку становив 6 злотих та 7,5 грошів, до скарбу — 25 злотих[10]. 13 квітня 1866 року увійшло до складу Мотовилівської волості Житомирського повіту[11]. Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Мотовилівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, існували православна церква, гостиний двір, водяний і 3 вітряних млини[2]. В кінці 19 століття — Авратин, за документами — пол. Hawratin, Hawratinka, село Мотовилівської волості Житомирського повіту, над притокою Случі, за 80 верст від Житомира. Православна парафія — в Кириївці, за 3 версти, католицька парафія та поштова станція розміщені в Любарі, за 7 верст. В селі були водяний млин та три вітряки. Філіальну церкву збудовано з в'яза, у 1718 році, при церкві рахувалося 37 десятин землі, з 1882 року діяла школа. Належало трьом власникам, однією частиною володіла Марія Осташевська, другою — Березовські[4]. У 1906 році — село Мотовилівської волості (4-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 92 версти, до волосного центру, с. Мотовилівка, 8 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в Любарі[5]. В березні 1921 року, в складі волості, увійшло до новоствореного Полонського повіту Волинської губернії[11]. 1 листопада 1921 року, під час Листопадового рейду, біля Авратина стався бій між Подільською групою (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки та 7-м кавалерійським полком (командир — Ілля Дубинський) 1-ї бригади 2-ї кавалерійської дивізії московських військ, що переслідував групу[12]. У 1923 році село увійшло до складу новоствореної Авратинської сільської ради, котра, 7 березня 1923 року, включена до складу Любарського району Житомирської округи; адміністративний центр ради. 17 червня 1925 року раду, в складі Любарського району, включено до Бердичівської округи[11]. Відстань до районного центру, міст. Любар — 5 верст, до окружного центру, міста Бердичів — 60 верст, до найближчої залізничної станції (Печанівка) — 23 версти[7]. За даними Авратинської сільради, під час Голодомору 1932—1933 років у селі загинуло 37 людей, встановлено імена лише 16 осіб[13]. У роки Другої світової війни воювали 207 селян, 72 з них загинули, 29 — нагороджені орденами та медалями. На їх честь у 1954 році споруджено три пам'ятники. В радянські часи в селі розміщувалися рослинницький і тваринницький цехи та механізований загін колгоспу, центральна садиба якого була в Кириївці. В селі були восьмирічна школа, клуб, бібліотека, медпункт, відділення зв'язку та магазин[1] 30 грудня 1962 року, в складі сільської ради, село включене до Дзержинського району, звідки повернуте 8 грудня 1966 року, після відновлення Любарського району Житомирської області[11]. 18 березня 2010 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради, село втратило статус центру Авратинської сільської ради — його було перенесено до с. Кириївка[14]. 10 березня 2017 року увійшло до складу новоствореної Любарської селищної територіальної громади Любарського району Житомирської області[15]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Житомирського району Житомирської області[16]. Відомі люди
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
