|
Айзсарги Айзсарги́ (латис. Aizsargi — «захисники») — воєнізоване ополчення в Латвії в 1919 — 1940 роках, утворене за зразком фінської парамілітарної організації «Suojeluskunta». Почесний лідер - генерал Яніс Балодіс, герой Визвольної війни 1918-1920. Організація була серед тих, хто військово підтримував державний переворот 1934 року Карліса Улманіса. ІсторіяОрганізацію було створено 20 березня 1919 згідно з Указом Тимчасового уряду Латвії і міністра внутрішніх справ Мікеліса Валтерса як організація самооборони в сільській місцевості — виконувала функції допоміжних сил поліції (сприяння поліції при проведенні обшуків і арештів, патрулюванні доріг, боротьбі з бандитизмом, мародерами після громадянської війни) і армії (у воєнний час) — тобто виконувала роль Національної гвардії. Айзсарги, які жили в прикордонній смузі, несли допоміжну прикордонну службу. До організації могли вступити громадяни чоловічої статі від 20 (після служби в армії) до 60 років будь-якої національності. 1921, у зв'язку з закінченням військових дій, розпорядженням Міністерства внутрішніх справ проведена реорганізація — перетворене на громадську організацію (вже не на обов'язкових, а на добровільних засадах), вищим органом стало виборне Правління (латис. Aizsargu Valde). Правління обирали на конгресі (латис. Latvijas aizsargu congress). Статут від 26 серпня 1923 визначив, що організація підпорядковується міністерству внутрішніх справ, а в разі війни як ополчення — військовому міністерству. Окремого закону з юридичного статусу організації не було до 1936. Дії айзсаргів визначили інструкції міністерства внутрішніх справ. Юридичний статус організації визначав:
Організація Айзсаргів була розпущена 23 червня 1940 року. Джерела
|
