Аккерманський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Бессарабської губернії . Утворений в 1818 році в складі Бессарабської області , а з 1873 року — губернії. Повітове місто — Аккерман .
Повіт знаходився в південно-східній частині губернії; з південного сходу прилягав до Чорного моря . Площа становила 7 032,9 версти² чи 732 547 десятин (8 003 км² ).
Бессарабська губернія 1883
Бессарабська губернія ~1900
[ 1] Під час перепису населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 265 247 чоловік. З них 26,29 % були українці , 21,32 % — болгари , 16,38 % — молдовани , 16,36 % — німці , 9,62 % — росіяни , 4,63 % — євреї , 3,91 % — гагаузи , 0,42 % — цигани , 0,25 % — вірмени , 0,11 % — поляки [ 2] .
Адміністративний поділ
Російська імперія \ Новоросія \ Бессарабська область \ Аккерманський повіт \
Російська імперія \ Новоросійська губернія \ Аккерманський повіт \
Османська імперія \ Молдовське князівство \
Османська імперія \ Об'єднане князівство Волощини і Молдови \
Османська імперія \ Князівство Румунія \
Російська імперія \ Новоросійська група \ Бессарабська губернія \ Буджак \ Аккерманський повіт
На 1912 рік до складу Аккерманського повіту входило місто Аккерман , 28 волостей і п'ять станів:
Місто Аккерман з передмістям Вірменська Магома (Магала[ 3] (?), Молога (?)), урочищем та посадом Чаїри , посадами Папушой [ 4] та Турлаки .[ 5]
Акмангитська волость — село Акмангит ;
Арцизька волость — колонія Старо-Арциз;
Волонтеровська волость — село Волонтеровка;
Дивізійська волость — село Дивізія ;
Ейгенгеймська волость — колонія Ейгенгейм;
Іванівсько-Руська волость — село Іванівка Руська;
Іваново-Болгарська волость — колонія Іваново-Болгарська;
Клястицька волость — село Клястиць;
Краснянська волость — село Красне;
Кубейська волость — село Кубей ;
Кулевчеська волость — село Кулевча;
Кульмська волость — село Кульма;
Малоярославецька волость — колонія Малоярославець;
Миколаївсько-Новоросійська волость — село Байрамча ;
Надеждинська волость — колонія Ейгенфельд ;
Олександрівська волость — село Олександрівка;
Паланська волость — село Паланка;
Паризька волость — колонія Париж;
Плахтеєвська волость — село Плахтеєвка;
Постальська волость — село Постол;
Саратська волость — село Сарата-Стара;
Старокозацька волость — село Старокозацьке;
Талмазька волость — село Талмази;
Тарутинська волость — село Тарутине ;
Татарбунарська волость — село Татарбунари ;
Ташлицька волость — село Ташлик;
Теплицька волость — село Теплиць;
Шабська волость — колонія Шабо ;
Карта жудця Четатя-Албе в 1938.
Румунське королівство \ Буджак (рум. judetele Bugeacului ) \ Аккерманський повіт (рум. Judeţul CETATEA-ALBĂ )[ 6]
Арцизький плас (рум. Plasa Arciz ) — сіл 18
Старокозацький плас (рум. Plasa Cazaci ) — сіл 24
Новоіванівський плас (рум. Plasa Ivanestii Noi ) — сіл 15
Лиманський плас (рум. Plasa Liman ) — сіл 41
Саратський плас (рум. Plasa Sarata ) — сіл 34
Тарутинський плас (рум. Plasa Tarutino ) — сіл 23
Тузлівский плас (рум. Plasa Tuzla ) — сіл 34
Волонтирівський плас (рум. Plasa Volintiri ) — сіл 24
СРСР / УРСР / Буджак
Після приєднання до СРСР жудець ліквідований унаслідок утворення Акерманської області, натомість його складові частини — 8 пласів, — продовжили існування і були названі районами. Переважна частина території жудця Четатя-Албе знаходиться у складі південних районів Одещини , а незначна частина належить до районів Республіки Молдова .
Румунське королівство \ Губернаторство Бессарабія \ Буджак (рум. judetele Bugeacului ) \ Аккерманський повіт (рум. Judeţul Cetatea-Albă )
З 19.07.1941 до 25.08.1944 територія Ізмаїльської області була захоплена румунськими та німецькими військами. Із серпня 1941 до серпня 1944 офіційно входила до складу Румунії.
територія в складі Одеської області (більша частина колишнього повіту) та невелика частина — у складі Молдови (Волонтеровська та Талмазька волості у повному складі, Паланська волость — окрім сіл Козацьке, Удобне, Красна Коса), Іванівсько-Руська волость — села Карахосань, Кеплань, Слобозія, Штефанешть, Олександрівська волость — села Копчак та Семенівка).
Посилання
Література
Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона (рос.)
Посилання
Повітове місто Волості Основні поселення (від 900 мешканців на 1886 рік)