Як «музичні» в акусматичній музиці розглядаються звуки будь-якої природи і будь-якого походження: звуків акустичних інструментів, до звуків природного чи техногенного походження, а також штучно синтезованих.[2] При створенні акусматичної музики задіюються різноманітні технічні пристрої: від простих механічних до складних електронно-аналогових і цифрових.[3]
Композиції акусматичної музики записуються на електронні носії інформації і відтворюється за допомогою гучномовців, тобто без безпосередньої участі людини-виконавця, хоча допустимо і її «живе» виконання безпосередньо на концертній сцені[4] Крім того, автор акусматичної музики може заготовлювати відразу декілька звукових пластів, якими він маніпулюватиме безпосередньо в процесі виконання своєї музики на сценічному майданчику.[5]
Стилістично акусматична музика може виходити за рамки будь-яких відомих вокальних та інструментальних жанрів.[6] Але серед музикантів існують деякі розбіжності, пов'язані з тим, відносити чи термін «акусматики» до стилю музичної композиції або до виду сприйняття музики[7].
Походження терміна
Термін «акусматика» перегукується зі специфічним методом викладання античного філософа Піфагора. Як вважають, Піфагор навчав своїх учнів з-за ширми, щоб не відволікати їх від глибинного змісту своїх езотеричних лекцій, складених з мудрих і лаконічних «акусмат» (грец. — «висловів»). У зв'язку з цим, перший етап піфагорійського учнівства називався «акусматом».[8]
П'єр Шеффер, використовуючи в своїй творчості термін «acousmatique», проводив аналогію між голосовими акусматами Піфагора, що доносяться з-за ширми, і музикою, що лунає «з-за динаміків», тобто як би «виконуваної невидимими (таємничими) інструментами і голосами».[9]
↑Windsor, W.L. (1995). "A Perceptual Approach to the Description and Analysis of Acousmatic Music", Ph. D Thesis, City University Department of Music, September 1995, Sheffield.
↑McFarlane M.W. The Development of Acousmatics in Montréal,eContact! , 6.2, Journal of the Canadian Electroacoustic Community, Montreal, 2001.
↑В акусматах Піфагора містилися обрядові настанови: про круговорот людських життів, поведінку, жертвопринесення, поховання, харчування. Акусмати формулювалися лаконічно і доступно для розуміння будь-якої людини, в них містилися також постулати загальнолюдської моралі. Жмудь Л. Я. Піфагор і його школа. — М.: Наука, 1990. — ISBN 5-02-027292-2
↑Schaeffer, Pierre (1966),Traité des objets musicaux, Paris: Éditions du Seuil.
Austin, Larry and Denis Smalley. "Sound Diffusion in Composition and Performance: An Interview with Denis Smalley." Computer Music Journal 24/2 (Summer 2000), pp. 10–21. Cambridge MA: MIT Press.
Chion, Michel. (1983) Guide des objets sonores, Pierre Schaeffer et la recherche musicale. Ina-GRM/Buchet-Chastel, Paris.
Destantos, S. "Acousmatic Morphology: An Interview with François Bayle." Computer Music Journal 21/3 (Fall 1997), pp. 11–19. Cambridge MA: MIT Press.
McFarlane, Matthew. "The Development of Electroacoustics in Montréal[недоступне посилання з лютого 2019]." eContact! 6.2 — Activités électroacoustiques au Québec/Electroacoustic Activities in Quebec (Fall 2003). Montréal: Canadian Electroacoustic Community (CEC).
Smalley, Denis. "Space-form and the acousmatic image." Organised Sound 12/1 (April 2007) "Practice, process and æsthetic reflection in electroacoustic music," pp. 35–58. Cambridge University Press.
Smalley, Denis. "Spectromorphology: Explaining Sound-Shapes." Organised Sound 2/2 (August 1997) "Frequency Domain," pp. 107–26. Cambridge University Press.
Truax, Barry. "Composition and diffusion: space in sound in space." Organised Sound 3/2 (August 1998) "Sound in Space, " pp. 141–146. Cambridge University Press.
