|
Алвару (футболіст)
Алвару Манальяйнш (порт. Álvaro Magalhães, нар. 3 січня 1961, Ламегу) — португальський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Виступав, зокрема, за «Бенфіку», з якою виграв десять національних трофеїв, а також національну збірну Португалії, з якою був учасником чемпіонату світу та Європи. Клубна кар'єраУ дорослому футболі дебютував 1979 року виступами за команду «Академіка», з якою у сезоні 1979/80 виграв другий дивізіон та вийшов до Прімейри, взявши наступного сезону там участь у 28 матчах, але команда посіла останнє 16 місце і вилетіла назад до Сегунди. У 1981 році Алваро переїхав до столичної «Бенфіки». Перші два сезони він був запасним гравцем і нерегулярно виходив на поле, хоча і у 1983 році виграв з командою «золотий дубль», а також грав у фіналі Кубка УЄФА з «Андерлехтом» (0:1, 1:1). З наступного сезону протягом чотирьох років був основним захисником команди і виграв з командою ще два чемпіонства, три національні Кубки і один Суперкубок. Крім того у 1988 році Алвару зіграв у фіналі Кубка європейських чемпіонів з ПСВ (0:0, пен. 5:6). З наступного сезону Алвару втратив місце в основі і за подальші два сезони зіграв лише 13 ігор в чемпіонаті, хоча і виграв з командою у 1989 році ще по одному титула чемпіона країни та володаря Суперкубка. Всього у «Бенфіці» протягом 9 сезонів він зіграв 263 матчі і забив 9 голів[1]. Протягом сезону 1990/91 років захищав кольори клубу «Ештрела» (Амадора), з якою посів 18 місце і вилетів з вищого дивізіону, а завершив ігрову кар'єру у команді «Лейшойнш», за яку виступав протягом 1991—1993 років у другому дивізіоні країни. Виступи за збірну16 грудня 1981 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Португалії в товариському матчі з Болгарією (2:5)[2]. У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1984 року у Франції, на якому команда дійшла до півфіналу, а Алвару зіграв у всіх чотирьох іграх[3]. За два роки поїхав з командою і на чемпіонат світу 1986 року у Мексиці. На турнірі захисник зіграв у всіх трьох іграх, але Португалія сенсаційно посіла останнє місце у групі і потрапила до скандалу, що отримав назву «Справа Сальтільйо»[en]. Алвару став одним з небагатьох гравців, що продовжив виступи за збірну після цієї події і грав до кінця 1988 року. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 20 матчів. Кар'єра тренераРозпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1994 року, очоливши тренерський штаб клубу «Лузітанія», де провів три роки, після чого очолював інший нижчоліговий клуб «Санта-Клара». 12 лютого 1998 року Алвару вперше очолив клуб вищого дивізіону, ним став «Шавіш», але врятувати його від вильоту з вищого дивізіону молодий тренер не зумів, і в результаті покинув клуб. Влітку 1998 року Алвару став головним тренером команди «Жіл Вісенте», з якою виграв другий дивізіон у сезоні 1998/99 і на наступний рік вийшов до еліти, посівши з командою несподівано високе 5 місце, відставши лише на два очки від зони єврокубків. Згодом з листопада 2000 по лютий 2001 року недовго очолював «Віторію» з Гімарайнша, після чого тренував клуби другого дивізіону «Ештрела» (Амадора) та «Навал». З 2003 по 2005 рік Алвару був помічником головного тренера в «Бенфікі» спочатку у Хосе Антоніо Камачо, а потім і у Джованні Трапаттоні, вигравши титул чемпіона у другому сезоні[4], після чого знову тренував «Навал». Згодом протягом 2006—2008 років очолював тренерські штаби клубів другого дивізіону «Ольяненсі», «Фейренсі» та «Спортінг» (Ковільян). У серпні 2008 року Алвару очолив румунський клуб вищого дивізіону «Глорія» (Бузеу), але був звільнений після шести поразок у семи іграх без жодної перемоги на початку жовтня. У листопаді 2009 року Алвару став тренером клубу «Інтер» (Луанда), з яким виграв чемпіонат Анголи 2010 року[5], але 29 березня 2011 року його звільнили від виконання своїх обов'язків[6]. На початку лютого 2012 року він був призначений тренером іншої місцевої команди «Насьйонал де Бенгела»[7], яку покинув вже у квітні. У жовтні 2012 року Алвару втретє у кар'єрі прийняв пропозицію попрацювати у клубі «Навал»[8][9], але через фінансові проблеми команда була виключена з Сегунди по завершенні сезону 2012/13, в результаті чого Алвару залишив клуб з міста Фігейра-да-Фож і надалі працював з іншими командами другого дивізіону «Тондела»[10] і «Жіл Вісенте». Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Фаренсе», головним тренером команди якого Алвару був з лютого по червень 2019 року, посівши з командою 10 місце у португальській Сегунді. Титули і досягненняЯк гравця
Як тренера
Особисте життяАлвару народився з полідактилією на лівій руці, і через цю хворобу отримав прізвисько Seis dedos (порт. шестипалий)[11]. Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
