Альберт фон Беррер

Альберт фон Беррер
нім. Albert von Berrer
Ім'я при народженні	нім. Albert Berrer[1]
Народився	8 вересня 1857(1857-09-08)[2][1]  Unterkochend, Аален[2][1]
Помер	28 жовтня 1917(1917-10-28)[2][1] (60 років)  Удіне, Італія[2][1]  ·постріл у головуd
Країна	Вюртемберзьке королівство  Німецький Райх
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	німецька
Заклад	Ministry of War of Württembergd[1]
Учасник	Перша світова війна[2]
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Альберт Беррер, з 1899 року — фон Беррер (нім. Albert von Berrer; 8 вересня 1857 — 28 жовтня 1917) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант Імперської армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

В 1874 році вступив у 119-й гренадерський полк. З листопада 1878 року служив в Командуванні Кальва, з вересня 1880 року — знову в 119-м гренадерському полку, з червня 1886 року — в 125-му піхотному полку. В жовтні 1886 року вступив в Прусську військову академію. Після завершення навчання повернувся в 125-й піхотний полк. В квітні 1891 року в переведений в штаб 4-ї піхотної дивізії.

У березні 1897 року переведений на службу у військове міністерство Вюртемберга. 2 роки по тому Беррер став командиром 3-го батальйону 121-го піхотного полку. З квітня 1901 року — офіцер штабу 16-го корпусу, дислокованого в Меці. З грудня 1902 року служив в Генеральному штабі, де також став начальником відділу, а в грудні 1904 року очолив штаб 8-го корпусу, розташованого в Кобленці. З квітня 1907 року — командир 180-го піхотного полку, з квітня 1910 року — 52-ї піхотної бригади, дислокованої в Людвігсбурзі, з лютого 1913 року — 31-ї піхотної дивізії.

На початку Першої світової війни 31-а піхотна дивізія разом з 42-ю дивізією увійшла в 21-й корпус під командуванням Фріца фон Белова. Беррер взяв участь в битві при Лотарингії, після чого дивізія була перебазована в північну частину фронту, де зайняла позиції на річці Сомма. У січні 1915 року дивізія була перекинута на Східний фронт, де взяла участь у Другій битві на Мазурських озерах.

З серпня 1916 року — командир 200-ї стрілецької дивізії. Наступного місяця очолив 51-й корпус. Беррер досяг успіху в придушенні наступу Керенського і в контратаці, яка відбулась після взяття Тернополя. Після цих успіхів корпус був перекинутий на Італійський фронт для наступу в складі щойно сформованої 14-ї армії, якою командував Отто фон Белов. Беррер очолив групу «Беррер», сформовану на базі підрозділів 51-го корпусу. В битві при Кобариді група прорвала італійські позиції.

Під час наступу частини під командуванням Беррера найбільш успішно переслідували переможених італійців, захопивши в полон велику кількість італійських солдатів. Беррер отримав повідомлення про те, що його підрозділи зайняли Удіне, і направився в місто. Однак це повідомлення було помилковим, і машина Беррера в'їхала в Сан-Готтардо до того, як його зайняли німецькі частини. Розташовані там італійські солдати застрелили Беррера, коли він намагався сісти в автомобіль

Альберт фон Беррер був похований 22 грудня 1917 року в Штутгарті на кладовищі Прагфрідгоф. На похороні був присутній король Вільгельм II, який особисто поклав вінок на могилу генерала.

• Доброволець (14 вересня 1874)
• Фенріх портупеї (12 квітня 1875)
• Другий лейтенант (7 лютого 1876)
• Перший лейтенант (14 червня 1886)
• Гауптман (22 березня 1891)
• Майор (22 березня 1897)
• Оберстлейтенант (11 вересня 1903)
• Оберст (25 травня 1906)
• Генерал-майор (17 травня 1910)
• Генерал-лейтенант (18 лютого 1913)

• Орден Червоного орла
  • 4-го класу
  • 3-го класу
  • 2-го класу з мечами (1915)
• Орден Фрідріха (Вюртемберг)
  • лицарський хрест 1-го класу
  • командорський хрест 2-го класу
  • великий хрест з мечами (січень 1917)
• Столітня медаль
• Орден Вюртемберзької корони
  • лицарський хрест (1899)
  • командорський хрест
• Орден Корони (Пруссія)
  • 3-го класу
  • 2-го класу
  • 1-го класу з мечами
• Орден Альберта (Саксонія), офіцерський хрест
• Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років)
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (1 листопада 1914)
• Pour le Mérite (27 серпня 1917)

В часи Третього Рейху табір Імперської служби праці 5/266 носив почесну назву «Генерал фон Беррер».

• Konrad Krafft von Dellmensingen: Generalleutnant von Berrer fällt, in: «Der Durchbruch am Isonzo — Die Verfolgung über den Tagliamento bis zum Piave», Teil II, Berlin 1926, S. 40–41
• Otto von Moser: Die Württemberger im Weltkriege, Belser-Verlag, Stuttgart 1927
• Otto von Moser: Die Württemberger im Weltkriege, 2. erweiterte Auflage, Chr. Belser AG, Stuttgart 1928, S.111
• Hanns Möller: Albert von Berrer, Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1941
• Karl-Friedrich Hildebrand / Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs, Band 1: A-G, Biblio Verlag, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2505-7, S.107-108

• Альберт фон Беррер на сайті Prussianmachine.com [Архівовано 9 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Альберт фон Беррер на сайті Field commanders of Austria-Hungary [Архівовано 18 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• Альберт фон Беррер на сайті Hrono.ru [Архівовано 17 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Альберт фон Беррер на сайті Deutschland14-18.de [Архівовано 20 червня 2016 у Wayback Machine.]

1. ↑ ^{а б в г д е ж} Довідковий апарат архіву
   d:Track:Q178376
2. ↑ ^{а б в г д е} Deutsche Nationalbibliothek Record #135542014 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578