Альфред Юзеф Потоцький

Альфред Юзеф Потоцький
Альфред Юзеф Потоцький
пол. Alfred Józef Potocki
Народився	29 липня 1822 ; Ланьцут, Ланьцутський повіт, Підкарпатське воєводство, Республіка Польща
Помер	18 травня 1889 (66 років) ; VIII округ Парижа, Париж або Париж
Країна	Республіка Польща; Австрійська імперія; Австро-Угорщина
Діяльність	політик
Знання мов	польська і німецька
Заклад	Федеральний уряд Австрії
Членство	Polskie Towarzystwo Tatrzanskied
Посада	Minister-President of Austriad, посол до Галицького сейму[d], Посол до Австрійського райхстагуd і член Палати панів Імперської Ради[d]
Рід	Потоцькі
Батько	Альфред Потоцький (1786–1862)
Мати	Жозефіна Марія Чорторійськаd
Брати, сестри	Ewa Józefina Julia Potockad
У шлюбі з	Марія Клементина Потоцька
Діти	Роман Потоцькийd, Юзеф Миколай Потоцький і Климентина Тишкевич
Нагороди
	;
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Альфред Потоцький.

Альфре́д II Ю́зеф Пото́цький гербу Пилява (29 липня 1817, Ланьцут, нині Підкарпатське воєводство, Польща — 18 травня 1889, Париж) — граф, польський і австрійський політичний діяч, маршалок Галицького Сейму, намісник Королівства Галичини та Володимирії, другий ординат у Ланьцуті, австрійський шамбелян, таємний радник. Внук Яна «Непомуцена» Потоцького.^[2]

Біографія

Державний діяч Австро-Угорщини: 1862 року став членом Палати Панів (Herrenhaus) — верхньої палати австрійського парламенту, 1867 — призначений міністром сільського господарства Австрії, 1870 — керівник австрійського уряду. 1871 року був змушений залишити цю посаду. Отримав від цісаря Франца Йозефа І орден Золотого руна.

1863 року обраний послом до Галицького Сейму. Був депутатом цього представницького органу до самої смерті.

Після завершення віденської кар'єри присвятив себе активній політичній діяльності в Галичині. 1875–1877 — обіймав посаду маршалка Галицького Сейму. 1875—1883 — був намісником Галичини.

Сприяв усуненню з посади митрополита УГКЦ Йосифа Сембратовича, виходу на пенсію крилошан Малиновського і Жуковського. Був прихильником «Змартвихвстанців», віддав Добромиль єзуїтам.^[3]

Був власником «ґрунтів» у Перемишлянах.

Палац

Меценат, палкий поціновувач французької архітектури, Альфред Потоцький замовив побудову резиденції (нині знана як Палац Потоцьких у Львові, вул. Коперніка, 15) паризькому архітектору Луї д'Оверню, але не встиг побачити її збудованою. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький^[4].

Родина

Дружина — Марія Климентина з Сангушків (1830—1903, Львів ), одружилися 1851 року в Славуті. Жила у Львові, де й помера.

Діти: Роман Потоцький, Юлія Потоцька, Климентина Потоцька (Тишкевич), Юзеф Миколай Потоцький^[2].

Нагороди

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Deutsche Nationalbibliothek Record #124430597 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
d:Track:Q27302 d:Track:Q36578
↑ ^а ^б Potoccy (04) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Слово про гр. Альфреда Потоцкого / Дїло, 10 (22) мая 1889. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 30 травня 2014.
↑ Фото палацу Потоцьких. Архів оригіналу за 28 квітня 2007. Процитовано 30 березня 2007.
↑ A Szent István Rend tagjai. archive.is. 5 січня 2013. Архів оригіналу за 5 січня 2013. Процитовано 17 січня 2018. [Архівовано 2013-01-05 у Archive.is]

Джерела

Чорновол Ігор. 199 депутатів Галицького Сейму // Серія «Львівська сотня». — Львів : «Тріада плюс», 2010. — 228 с., іл.
Гр. Альфред Потоцкій // Дїло, 20 мая 1889 [Архівовано 31 травня 2014 у Wayback Machine.]