Водосховище Аль-Ассад (зліва), Гребля Табка (по центру), та Гребля Баас (справа). Фото зроблено з STS-78, в червні 1996. Північ у напрямку верхнього лівого кута зображення.Водосховище Аль-Ассад (зліва), Гребля Табка (по центру), та Гребля Баас (справа). Фото зроблено з STS-78, в червні 1996. Північ у напрямку верхнього лівого кута зображення.
Мапа регіону навколо водосховища Аль-Ассад. На мапі позначені адміністративний центр мухафази — м. Ар-Ракка, рожевим позначені автомобільні шляхи, чорним — залізниці. Залізниця за межі мапи ліворуч іде до м. Алеппо, праворуч — до м. Дейр-ез-Зор.Мапа регіону навколо водосховища Аль-Ассад. На мапі позначені адміністративний центр мухафази — м. Ар-Ракка, рожевим позначені автомобільні шляхи, чорним — залізниці. Залізниця за межі мапи ліворуч іде до м. Алеппо, праворуч — до м. Дейр-ез-Зор.
Водосховище Аль-А́ссад, також Водосховище Ель-А́сад[1] (араб.بحيرة الأسد, Buhayrat al-Assad) — водосховище на річці Євфрат в мухафазі Ар-Ракка, Сирія. Воно було створено в 1974, коли греблю Табка було закрито. Водосховище Аль-Ассад є найбільшою в Сирії водоймою з максимальним об'ємом у 11,7 км3 та максимальною площею поверхні у 610 км2. Велика мережа каналів використовує воду з водосховища Аль-Ассад для зрошення земель по обидві сторони Євфрату. Крім того, озеро забезпечує питною водою місто Алеппо та підтримує рибну промисловість. Береги водосховища Аль-Ассада отримали розвиток екологічних зон.
Історія
Перші плани з будівництва греблі у сирійській ділянці Євфрату виникли в 1927, але вони не були виконані. У 1957 році було досягнуто угоди з Радянським Союзом з технічної та фінансової допомоги для будівництва греблі в долині Євфрату, а в 1960 було укладено фінансову угоду з Західною Німеччиною. Ще одна угода про фінансування проекту була укладена з Радянським Союзом у 1965 році[2]. Проект включав в себе гідроелектростанцію на греблі Табка та будівництво розгалуженої мережі іригаційних каналів, здатної зрошувати 640 000 га землі по обидві сторони Євфрату[3][4]. Будівництво греблі тривало з 1968 по 1973, і у 1974 році почалося затоплення водосховища за рахунок скорочення потоку Євфрату. У 1975 році Ірак скаржився, що потік Євфрату був скорочений нижче допустимого рівня і погрожував бомбити греблю Табка. За посередництва Саудівської Аравії і Радянського Союзу, зрештою вдалося владнати ці суперечки.
Археологічні розкопки
В очікуванні затоплення водосховища греблі Табка між 1963 і 1974 проводилася інтенсивна міжнародна програма археологічних розкопок у районі, який перебував під загрозою затоплення. У рамках цієї програми розкопки були проведені на об'єктах, які датовані, починаючи з періоду пізньої Натуфійської культури до періоду Османської імперії. Розкопки включали такі об'єкти, як Абу-Хурейра, Емар, Хабуба Кабіра, Мурейбет, Тель-ес-Свейхат, Тель-Фрей і Дібсі Фарадж. У Джабері, замку на вершині пагорба, який буде перетворено на острів від затоплення водосховища Аль-Ассад, була побудована захисна гласіса, а два мінарети у Мурейбеті та Мескені були переміщені в зону за межами ділянки затоплення[5].
Водосховище Аль-Ассад є найбільшою в Сирії водоймою з максимальним об'ємом у 11,7 км3 та максимальною площею поверхні у 610 км2. Проте фактичний об'єм значно нижче — 9,6 км3, а площа, відповідно, становить 447 км2[6]. Запропонована схема зрошення страждала від численних проблем, в тому числі високого вмісту гіпсу в ґрунтах меліораційних систем навколо водосховища Аль-Ассад, засолення ґрунтів, руйнування каналів, які поширили води з водосховища Аль-Ассад, і небажання фермерів переселятися з районів меліорації. В результаті тільки 60 000 га землі зрошувалося за рахунок водосховища Аль-Ассад у 1984[7]. У 2000 році зрошувана поверхня зросла до 124 000 га, що становить 19 відсотків з прогнозованих 640000 га[8][9]. Водосховище Аль-Ассад є найважливішим джерелом питаної води в Алеппо, забезпечуючи місто по трубопроводу 80 млн м3 питної води на рік[3]. Озеро також підтримує рибну промисловість[10].
Західний берег озера перетворився в болотисту місцевість. На південно-східному березі в деяких районах були залісені вічнозеленими деревами, зокрема алеппськими соснами та євфратськими тополями. Водосховище Аль-Ассад є важливим місцем зимування перелітних птахів, через що уряд Сирії нещодавно прийняв заходи з охорони невеликих ділянок уздовж берега водосховища Аль-Ассад від мисливців, обмежуючи доступ до під'їзних доріг до озера. Озеро Джазіра ес-Саура було визнано заповідником[11].
↑ абShapland, Greg (1997), Rivers of discord: international water disputes in the Middle East, New York: Palgrave Macmillan, ISBN978-0-312-16522-2
↑Adeel, Zafar; Mainguet, Monique (2000), Summary Report of the Workshop, Архівована копія, New Approaches to Water Management in Central Asia, United Nations University/ICARDA, с. 208—22, архів оригіналу за 28 травня 2010, процитовано 7 липня 2013{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Bounni, Adnan (1977), Campaign and exhibition from the Euphrates in Syria, The Annual of the American Schools of Oriental Research, 44: 1—7, ISSN0066-0035, JSTOR3768538
↑Jones, C.; Sultan, M.; Yan, E.; Milewski, A.; Hussein, M.; Al-Dousari, A.; Al-Kaisy, S.; Becker, R. (2008), Hydrologic impacts of engineering projects on the Tigris–Euphrates system and its marshlands, Journal of Hydrology, 353: 59—75, doi:10.1016/j.jhydrol.2008.01.029, ISSN0022-1694
↑Murdoch, D. A.; Vos, R.; Abdallah, A.; Abdallah, M.; Andrews, I.; al-Asaad, A.; van Beusekom, R.; Hofland, R.; Roth, T.; Saveyn, B.; Serra, G.; Wells, C. (2005), A Winter Survey of Syrian Wetlands. Final Report of the Syrian Wetland Expedition, January – February 2004, London: privately published, OCLC150245788
