Андрогінність

Андрогі́нність (дав.-гр. άνδρας — чоловік і дав.-гр. γυνή — жінка) — одночасна присутність в однієї людини стереотипних для певного суспільства ознак чоловіка і жінки (необов'язково у рівній мірі). Розрізняють психологічну андрогінність, яка проявляється у поведінці та виявляється у високих показниках одночасно за шкалами маскулінності і фемінності; іміджеву андрогінність, яка є поєднанням у зовнішньому вигляді чоловічих і жіночих рис^[1]. У ряді досліджень андрогінність розглядають як окрему область гендерного континууму.

Андрогінність не слід змішувати з гермафродитизмом — наявністю морфологічних ознак обох статей.

Андрогін — людина, яка не підходить під визначення ані маскулінної, ані фемінної гендерної ролі, що сформувалася в тому суспільстві, де вона знаходиться. Багато андрогінів ідентифікують себе як безстатевих або ж як таких, що ментально знаходяться між чоловіком та жінкою.

За деякими дослідженнями, андрогінні люди можуть почувати себе впевненіше і як незалежні й енергійні (маскулінні риси), і як сердечні, піклувальниці й лагідні (фемінні риси), залежно від ситуації, і, отже, є гнучкішими щодо різних ситуацій^[2].

Раніше слово «андрогін» використовувалося як синонім слова «гермафродит». Зокрема, стародавні греки розуміли андрогінність як присутність чоловічих і жіночих ознак в одному організмі. Зараз, переважно завдяки роботам Сандри Бем, термін «андрогінність» описує швидше психосоціальні, ніж фізіологічні або анатомічні характеристики^[3].

• Андреа Пежич — австралійська модель сербсько-хорватського походження. Бере участь у показах як чоловічих, так і жіночих колекцій відомих будинків моди. Прославилася насамперед завдяки своїй надзвичайній андрогінності. 2011 року увійшла одночасно в список «50 Чоловічих Топмоделей» та в список 100 найкрасивіших жінок світу. В липні 2014 року заявила, що пройшла процедури з корекції статі.
• Фрея Беха Еріксен — данська топмодель. За андрогінність та татуювання її прозвали «rebel girl» («бунтарка»).
• Омахіра Мота^[ru] — домініканська топмодель і акторка. Знаменита тим демонстрацією на показах як жіночого, так і чоловічого одягу. Відома завдяки відвертому андрогінному, панківському вигляду. 2001 року увійшла у список найкрасивіших людей за версією журналу People.

• Андрогінна зовнішність Тільди Свінтон дозволила їй знятися у фільмі «Орландо (фільм)», де вона грає як чоловічу, так і жіночу ролі^[4].
• Гіларі Свонк зіграла в «Хлопці не плачуть (фільм, 1999)» дівчину, що успішно видає себе за хлопця, і отримала за цю роль Оскар.
• Гленн Клоуз грає головну роль у фільмі «Таємничий Альберт Ноббс^[ru]», де її героїня впродовж 30 років видає себе за чоловіка.

• У романі Стругацьких «Готель „У загиблого альпініста“» є героїня Брюн, зі статтю якої протягом довгого часу ніяк не може визначитися герой-оповідач.
• «Сага про Форкосіганів» Лоїс Макмастер Буджолд — бетанські гермафродити (також бетанські андрогіни), штучно створений підвид людини, представники якого володіють як жіночими, так і чоловічими функціональними геніталіями одночасно, і не мають вираженого статевого диморфізму. Зовнішність андрогінна, у всіх представників виражені молочні залози.
• «Ліва рука пітьми» — роман американської письменниці-фантастки Урсули Ле Ґуїн. Роман присвячений опису світу далекої планети Зима, або Гетен, жителі якої є андрогінними.
• В романах Поппі З. Брайт «Загублені душі» і «Малюнки на крові» головні герої — андрогінні.
• В циклах романів Кодзі Судзукі «Дзвінок», «Спіраль» героїня та винуватиця всіх жахіть, що відбуваються з людьми через відеокасету, дівчина, яка у фільмі «Дзвінок» з'являлася з колодязя, а потім і з телевізора, була андрогінною. У фільмі такого не вказували.

Андрогінні персонажі дуже часто з'являються в аніме та манзі через те, що жіночність в зовнішності вважається у японців ознакою краси. Також в аніме та манзі часто трапляються випадки перевдягання чоловічих персонажів в жіночий одяг, наприклад, в аніме Minami-ke^[en]. В аніме Naruto андрогінність героя Хаку настільки сильна, що деякі герої серіалу не могли визначити, хлопець він чи дівчина. В аніме Steins;Gate персонаж Рукако Урусібара, що має чоловічу стать, виявляв андрогінні ознаки. В аніме «Детектив-перевертень Інаба» — Юта Сасакі, «Співаючий принц: реально 1000% любов» — Рінго Цукімія, «Данганронпа» — Фуджісакі Тихиро.

• За часів глем-року 1970-х багато музикантів, серед них Енні Леннокс, Девід Бові, Еліс Купер, Марк Болан, Стів Перрі, одягалися на андрогінний манер.
• Пісня та відео гурту Garbage під назвою Androgyny.
• Браян Молко, вокаліст рок-гурту Placebo, відомий своїм андрогінним образом.
• Вокаліст британської групи Suede Бретт Андерсон робив на початку своєї кар'єри акцент на андрогінному вигляді.
• Засновник музичного напрямку індастріал (а згодом постіндастріал) Дженезіс Пі-Оррідж^[en] вставив собі імплантати грудей, спираючись на теорію безстатевої еволюції, де чоловік буде жінкою, а жінка — чоловіком.
• Під впливом західних глем-рок гуртів в Японії в 80-х роках був винайдений стиль Visual Kei. Це напрям відомий завдяки культу жіночності в зовнішньому вигляді музикантів. Найвідоміші групи Visual Kei: X Japan, Dir En Grey, Malice Mizer, Luna sea.
• Німецький гурт Cinema Bizarre, російський гурт Akado також роблять акцент на андрогінність у своїх сценічних образах.
• Лідер гурту London After Midnight Шон Бреннан має андрогінну зовнішність.
• Соліст німецького рок-гурту Tokio Hotel Білл Кауліц раніше був відомий своїм екстравагантним андрогінним образом.
• Соліст російського гурту Otto Dix, Міхаель Драу
• Соліст фінського гурту HIM, Вілле Вало, відомий завдяки андрогінній зовнішності.
• Борис Апрєль — український співак-андрогін.

• Інтерсексність
• Стать і гендер
• Кросдресинг

• Н. Хамітов. Андрогінізм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.