Андрієнко Леонід Васильович

Андрієнко Леонід Васильович
Народився	1912  Гайсин, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	1990  Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч, політик
Alma mater	Уманський національний університет садівництва і Маслівський інститут селекції та насінництва ім. К.А. Тімірязєва
Посада	депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Леонід Васильович Андрієнко (1912(1912), місто Гайсин, тепер Вінницької області — 1990, Київ) — український комсомольський і партійний діяч, завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 4—7-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1956—1966 роках. Член ЦК КПУ в 1966—1971 роках.

Народився в родині службовця. Батько після Жовтневого перевороту працював головою революційного комітету і загинув від рук українських повстанців у 1920 році. З малих років Леонід Андрієнко виховувався у дитячому будинку, Потім, до 1926 року, навчався у семирічній школі, де вступив до комсомолу.

У 1926—1927 роках — технічний секретар Гранівського районного комітету КП(б)У на Вінниччині. У 1927—1930 роках — учень Уманської сільськогосподарської профшколи, здобув спеціальність техніка-рільника. У 1930 році працював дільничним агрономом Монастирищенської районної бурякоспілки на Вінниччині.

У 1930—1934 роках — студент Маслівського інституту селекції і насінництва імені Тімірязєва Київської області.

Після закінчення інституту, в 1934—1937 роках, працював науковим працівником на Льговській селекційній станції Курської області РРФСР.

У 1937—1939 роках — завідувач Льговського районного відділу народної освіти Курської області; завідувач відділу учнівської молоді Курського обласного комітету комсомолу (ВЛКСМ).

Член ВКП(б) з 1939 року.

У березні 1940 — грудні 1941 року — 1-й секретар Курського обласного комітету ВЛКСМ. Потім працював помічником начальника політичного управління Народного комісаріату землеробства СРСР із комсомольської роботи.

У 1942—1944 роках — 1-й секретар ЦК ЛКСМ Киргизії.

У 1944 — вересні 1949 року — відповідальний редактор української республіканської комсомольської газети «Сталинское племя».

У серпні 1949 — травні 1954 року — заступник завідувача сільськогосподарського відділу ЦК КП(б)У.

У травні 1954 — 1970 року — завідувач сільськогосподарського відділу ЦК КПУ.

Потім працював у Державному комітеті Ради Міністрів УРСР з охорони природи.

• два ордени Леніна (26.02.1958,)
• орден Трудового Червоного Прапора (22.03.1966)
• орден «Знак Пошани» (23.01.1948)
• ордени
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі

• [1]