Апо

Апо
«Дідусь» філіппінських гір
6°59′15″ пн. ш. 125°16′15″ сх. д. / 6.9875° пн. ш. 125.27083333333° сх. д. / 6.9875; 125.27083333333
Тип	Стратовулкан
Країна	Філіппіни
Місце знаходження	Давао[1] Південний Давао[1]
Гори	Apo–Talomod
Висота	2954 м
Висота відносна	2954 м
Ізоляція	905 км[2]
Останнє виверження	невідомо (ймовірно голоцен)
Вперше підкорений	10 жовтня 1880 р. (Дон Хоакін Раяль)
Ідентифікатори і зовнішні посилання
GeoNames	1730340
11028
271030
Апо
Апо
Апо у Вікісховищі

Апо (тагал. Apo) — вулкан на острові Мінданао, Філіппіни. Найвища точка Філіппінських островів (2954 м). Розташований на межі між провінціями Північний і Південний Давао, на хребті Матутум-Апо, що входить у систему Центральних Кордильєр.

В геологічному плані є сукупністю давнього кратера Петітл Мак Кінлей і молодого стратовулкана Апо. Останній складний андезитами і їх пірокластами, складається з трьох злитих  конусів, насаджених на меридіональний розлом. Пізніші утворення на північно-східному схилі покриті базальтами. На вершині вулкана утворилося озеро діаметром 500 м.

Вулкан знаходиться в сольфатарній стадії. Температура сольфатару становить 100—300°С. Фумарольна активність присутня на висоті 2400 метрів на західному схилі вулкана.

Вулкан розташований на території національного парку Апо (Маунт-Апо), площею 77 тисяч га, де збереглися вічнозелені тропічні диптерокарпові ліси, рідкісні ендеміки і релікти Філіппін.

• Ультра-піки Філіппін

• Велика радянська енциклопедія
• В. А. Апродов. Вулкани. — М: «Думка», 1982.
• Географічний енциклопедичний словник: Географічні назви / Гл. ред А. Ф. Трешников; Ред. кіл.: Е. Б. Алаєв, П. М. Алампиев, А. Р. Воронов та ін — М: Сов. енциклопедія, 1983. — 33 С.. — 538 с. — 100 000 прим

• Вулкан Апо. Global Volcanism Program. Смітсонівський інститут. (англ.)
• Volcano Live — John Search [Архівовано 18 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Peakbagger.com [Архівовано 18 червня 2018 у Wayback Machine.]
• Peakware.com [Архівовано 5 лютого 2016 у Wayback Machine.]
• Volcanodb.com
• Апо // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)

Ультра-піки