|
Артур Джон Пріст
Артур Джон Пріст (англ. Arthur John Priest; 31 серпня 1887, Саутгемптон — 11 лютого 1937, там же) — англійський моряк, пожежник і кочегар. Прославився тим, що раз за разом рятувався після аварій декількох великих суден, зокрема таких знаменитих як «Титанік»[2], «Астурія», «Алькантра» та «Британнік», а також примудрився вижити після аварій і катастроф на декількох менш відомих. Пріст зрештою залишився без роботи, тому що його ніхто не хотів наймати на свої кораблі. Однак попри це він прославився під прізвиськом «непотоплюваний кочегар»[3]. БіографіяНародився в Саутгемптоні у сім'ї простого робітника Гаррі Пріста та його дружини Елізабет Гарнер. Крім нього, в сім'ї було ще одинадцять дітей[4]. 1915 року одружився з Енні Мартін, до шлюбу Гемптон з Беркенгеда і у них народилося троє синів: Артур Джон, Джордж і Фредерік Гаррі. Сім'я жила протягом кількох років у Саутгемптоні на вулиці Брайтон-стріт у будинку 17[4]. Непотоплюваний Набув слави непотоплюваного моряка, тому що пережив п'ять катастроф, що закінчилися затопленням суден або серйозними аваріями. Ці порятунки тим більше дивні, що кочегари працювали і жили на нижніх палубах. Відповідно, у разі катастрофи мали мінімальні шанси вибратися назовні. Першим великим кораблем, на який 1907 року найнявся кочегаром, став лайнер «Астурія». У першому плаванні через Атлантичний океан корабель ледь не затонув, зіткнувшись з іншим судном. 1911 року влаштувався працювати на трансатлантичний лайнер «Олімпік», який по прибуттю в гавань Нью-Йорка зіткнувся з буксиром[5]. Серйозніша аварія сталася після повернення до Європи. На шляху до острова Вайт «Олімпік», який йшов на ремонт у Белфаст, зіткнувся із бронепалубним крейсером «Гоук». Попри пробоїну лайнер залишився на плаву, але пасажирів довелося переправляти на берег за допомогою іншого пароплава. 1912 року разом з коханим його сестри Неллі Джозефом Доусоном влаштувалися працювати кочегарами на «Титанік», який був «близнюком» «Олімпіка» і саме готувався вийти у свій перший рейс. Разом з ними на борту були капітан корабля Едвард Джон Сміт, його помічники Вільям Макмастер Мердок і Чарльз Лайтоллер та стюардеса Вайолет Джессоп. Усі ці люди також були на борту «Олімпіка», коли той зіткнувся з «Гоуком». У ніч проти 15 квітня 1912 року «Титанік» зіткнувся з айсбергом і затонув за 600 кілометрів від Ньюфаундленду. Якимось дивом Пріст зумів вибратися з машинного відділення. Він кілька годин пробув у рятувальній шлюпці й зазнав серйозного обмороження (адже кочегари працювали в пеклі машинного відділення в шортах та легких жилетах)[6]. З його перелічених вище колег врятувалися тільки Джессоп і Лайтоллер. З початком Першої світової війни опинився на торговому кораблі «Алькантра», переробленому для військових потреб. У лютому 1916 року це судно зустрілося в Північному морі з німецьким рейдером «Грайф». У короткому бою обидва кораблі дістали пробоїни й затонули. З екіпажу «Алькантри» загинули 68 моряків. Але Пріст знову потрапив до числа щасливчиків, яким вдалося врятуватися. Новим місцем роботи Пріста стало госпітальне судно «Британнік», де разом з ним на борту була Джессоп. При черговому рейсі в Середземне море для евакуації поранених корабель біля берегів Греції наскочив на міну і почав тонути. Причому «Британнік» пішов на дно втричі швидше, ніж «Титанік», але Пріст дістався берега[7]. 1917 року знову вирушив у плавання на посаді кочегара на госпітальному судні «Донегал» (переробленому з трансатлантичного лайнера). 17 квітня 1917 року в протоці Ла-Манш німецький підводний човен UC-21 потопив корабель, але Прісту вдалося врятуватися[3]. Останні рокиЗалишив роботу моряка й більше в море не виходив — за його словами, ніхто з судновласників і капітанів не хотів його бачити серед членів свого екіпажу. Пріст прожив наступні роки в рідному Саутгемптоні[8]. Помер 1937 року у своєму будинку від пневмонії у 49 років[9]. В Англії він став людиною-легендою на прізвисько «Непотоплюваний кочегар»[3]. Примітки
Література
Посилання
|
||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
