Арцеліно Мазарі

Арцеліно Мазарі
нім. Arzelino Masarié
Народився	10 жовтня 1912(1912-10-10)  Нюрнберг, Середня Франконія, Баварське королівство, Німецький Райх
Помер	9 серпня 1944(1944-08-09) (31 рік)  Радзимін, Ґміна Радзимін, Воломінський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Країна	Німецький Райх
Учасник	Друга світова війна
Військове звання	Штурмбанфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Арцеліно «Ліно» Мазарі (нім. Arzelino «Lino» Masarié; 10 жовтня 1912, Нюрнберг — 9 серпня 1944, Радзимін) — німецький офіцер, штурмбанфюрер СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Син робітника-італійця. В 1933 році вступив у НСДАП (партійний квиток № 2 779 402) і СС (посвідчення № 71 687). В кінці 1934 вступив на службу в охоронний підрозділ концтабору Дахау. З жовтня 1939 року — командир автомобільного відділу 3-го батальйону 1-го полку СС «Мертва голова» «Верхня Баварія». Як офіцер дивізії СС «Мертва голова» брав участь у Французькій кампанії і боях на радянсько-німецькому фронті.

27 лютого 1943 року Мазарі (на той момент — командир 3-го розвідувального батальйону СС) дістав завдання знайти останки командира дивізії Теодора Айке. Не зважаючи на запеклий опір радянських солдатів, есесівці змогли дістатись до збитого літака, на якому летів Ейке, і забрати останки командира, його ад'ютанта і пілота. Окрім цього, на зруйнованій зенітній позиції Червоної армії були знайдені вкрадені у загиблих німців нагороди.

14 березня 1943 року Мазарі разом із своїм порівняно слабким батальйоном за власною ініціативою захопив село Липці, яке обороняли сильніші радянські частини. В ході бою есесівці знищили або захопили 1 танк, 8 бронеавтомобілів, 28 легких транспортних засобів, 3 трактори, склад артилерійських і мінометних боєприпасів і 8000 літрів дизельного пального, а також вбили близько 100 червоноармійців.

На початку серпня Мазарі був важко поранений під час Варшавського повстання. Він був доставлений у лазарет в Західній Пруссії, де помер від отриманих ран.

• Унтерштурмфюрер СС (20 квітня 1936)
• Оберштурмфюрер СС (20 квітня 1940)
• Гауптштурмфюрер СС (20 квітня 1942)
• Штурмбаннфюрер СС (9 листопада 1943)

• Залізний хрест
  • 2-го класу (1 липня 1940)
  • 1-го класу (25 вересня 1941)
• Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
• Нагрудний знак «За поранення» в сріблі — всього отримав щонайменше 3 поранення.
• Німецький хрест в золоті (30 липня 1942) — як командир 1-го ескадрону 3-го розвідувального батальйону СС панцергренадерської дивізії СС «Мертва голова».
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
• Лицарський хрест Залізного хреста (3 квітня 1943) — за хоробрість, проявлену під час повернення останків Теодора Айке і захоплення села Липці.

• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X