З ім'ям Ахієзера пов'язаний розвиток низки нових напрямів у теорії фізиці:
теорії дифракційних явищ у ядерній фізиці,
теорії розсіяння нейтронів у кристалах,
теорії взаємодії струменів заряджених частинок з плазмою,
теорії кінетичних процесів у феромагнетиках та антиферомагнетиках,
теорії поглинання звуку у твердих тілах.
Докторська дисертація присвячена дослідженню взаємодії ультразвуку з кристалами. Механізм поглинання, зумовлений модуляцією енергії квазічастинки зовнішнім полем, має назву «механізм Ахієзера».
У 40-50-х рр. разом із І. Померанчуком брав участь у розробленні ядерних реакторів, зокрема розрахунках їх критичних розмірів, передбачив можливість існування холодних нейтронів, побудував теорію резонансних ядерних реакцій (1948).
Разом із О. Ситенком передбачив ефект дифракціювання розщеплення дейтронів і розвинув теорію цього ефекту (1955).
Фундаментальні результати одержано при дослідженні фізики плазми. Спільно з Я. Файнбергом Ахієзер передбачив явище струменевої нестійкості плазми (1949), на основі якого запропоновано новий метод нагрівання плазми.
Детально розроблено теорію коливань у магнітоактивній плазмі, теорію флюктуацій у плазмі, теорію ударних хвиль у магнітній гідродинаміці. Дослідження колективних ефектів у плазмі дало змогу Ахієзеру разом з учнями сформулювати основи електродинаміки плазми.
Розробив теорію кінетичних, релаксаційних і високочастотних процесів у феродіелектриках та антиферодіелектриках, розвинув теорію когерентних квантово-електродинамічних ефектів у кристалах.
Праці
Некоторые вопросы теории ядра. Москва, 1950 (співавт.);
Квантовая электродинамика. Москва, 1953 (співавт.);
Квантовая электродинамика. Москва, 1959 (співавт.);
Коллективные колебания в плазме. Москва, 1964 (співавт.);
Quantum electrodynamics. New York, 1965 (співавт.);
Курс общей физики. Москва, 1965 (співавт.);
Collective oscillations in a Plasma. Oxford, 1967 (співавт.);
Спиновые волны. Москва, 1967 (співавт.);
Spin waves. Amsterdam, 1968 (співавт.);
Дифракционное рассеяние адронов при больших энергиях и кварковая модель взаимодействия элементарных частиц. К., 1968;
О поведении ферродиэлектриков и антиферромагнетиков в быстро осциллирующем магнитном поле. К., 1968 (співавт.);
Фотообразование нейтральных векторных мезонов на легких ядрах. К., 1969 (співавт.);
Абсолютная, конвективная и глобальная неустойчивость, усиление и непропускание колебаний. К., 1970 (співавт.);
Введение в физическую кинетику. К., 1971 (співавт.);
Невозможность введения в квантовую механику «скрытых» параметров. К., 1971 (співавт.);
Развитие квантовой электродинамики. Москва, 1971; Кинетическое уравнение Больцмана. К., 1973 (співавт.);
Теория явлений переноса в газах. К., 1973 (співавт.);
Еволюція фізичної картини світу. К., 1973; Электродинамика плазмы. Москва, 1974 (співавт.);
Plasma electrodynamics. Vol. 1. Linear theory. Vol. 2. Non-linear theory and fluctuations. Oxford, 1975 (співавт.);
К кинетической теории каскада столкновений в твердом теле. Х., 1975 (співавт.);
Электродинамика адронов. К., 1977 (співавт.);
Методы статистической физики. Москва, 1977 (співавт.);
Об излучении релятивистских заряженных частиц в кристаллах при каналировании. Х., 1977 (співавт.);
3 грудня 2021 р. відкрито меморіальну дошку Ахієзеру на будинку по вул. Чайковській, 20 у Харкові, де жив вчений.[3]
На його честь було названо «механізм Ахієзера», Інститут теоретичної фізики імені О. І. Ахієзера Національного наукового центру «Харківського фізико-технічного інституту», кафедра теоретичної ядерної фізики та вищої математики імені О. І. Ахієзера ХНУ імені В. Н. Каразіна[4].
Література
Александров А. П. Ядерная физика и развитие атомной техники в СССР // Октябрь и научный прогресс. Москва, 1967;
Ахієзер Олександр Ілліч // Вкарбовані в літопис науки / уклад. О. І. Вовк, А. В. Григор'єв, С. М. Куделко; гол. ред. В. С. Бакіров. — 2-ге. — Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2020. — С. 23. — 376 с. — ISBN 978-966-285-613-2.
