|
Байкало-Амурська магістраль
 Байкало-Амурська магістраль (БАМ) — залізниця в азійській частині Росії. Довжина 4 234 км (траса від Усть-Кута над річкою Леною до Комсомольська-на-Амурі). Основна частина шляху збудована у 1974–84. Існує три відгалуження до Транссибірської залізниці. Довжина залізниці — 4 234 км. Найвища точка — Муруринський перевал (1 323 метрів над рівнем моря); шлях проходить на північ від Транссибірської магістралі, відгалужуючись від неї в Тайшеті, перетинає Ангару в Братську, перетинає річку Лену, проходить через Сєверобайкальськ, огинаючи озеро Байкал, потім пролягає через Тинду, перетинає Амур у Комсомольську-на-Амурі і закінчується на березі Тихого океану в Совєтській Гавані. Відгалуження на Алдан — Томмот — Якутськ (будівництво на дільниці Томмот — Кердьом) і Улак — Ельга, що веде до Ельгинського родовища. Залізниця перетинає одинадцять великих річок, сім гірських хребтів. Залізниця проходить крізь вісім тунелів, з-поміж них найдовший у Росії — Північномуйський тунель. Побудовано 2 230 великих і малих мостів. Магістраль проходить більш, ніж через 200 залізничних станцій і роз'їздів, через понад шістдесят міст і селищ. ПередісторіяУ 1903 році тихоокеанський порт Владивостока з'єднаний з російською залізничною мережею Китайсько-Східною залізницею, що належала Російській імперії, але проходила через територію китайської Маньчжурії. У 1916 введена в експлуатацію частина трансибірської магістралі, що йшла вже російською територію вздовж китайського кордону. Проте, через близькість кордону вздовж усієї довжини гілки, магістраль залишалася вразливою у військовому плані. Історія будівництва Перші ділянки шляху були побудовані у 1930-х роках ув'язненими спеціально організованого для цих цілей Бамлагу з адміністрацією у місті Свободний. На будові було задіяно понад 400 тисяч в'язнів. Керував будівництвом начальник робіт Байкало-Амурської магістралі Нафталій Френкель. У січні 1942 року за рішенням Державного Комітету Оборони з БАМу були зняті ланки залізниці та ферми для будівництва залізниці Сталінград-Саратов — Сизрань — Ульяновськ (Волзька рокада). Після німецько-радянської війни підрозділ Амурлаг продовжував будівництво східної ділянки Комсомольськ — Ургал. До розформування Амурлагу була відсипана насип на всій ділянці, укладені колії, побудовані мости на ділянці Комсомольськ-2 — Березовий (Постишево). Ділянка експлуатувалася Комсомольським об'єднаним господарством залізничного транспорту, контора і депо якого знаходилися в селищі Хурмулі Комсомольського району. У 1967 відновлені проєктні роботи. Ухвалою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 8 липня 1974 року «Про будівництво Байкало-Амурської залізниці» були виділені необхідні кошти для будівництва залізниці першої категорії протяжністю 3100 км, другої залізниці Тайшет — Лена — 740 км, ліній Бамовська — Тинда і Тинда — Беркакіт 400 км. У 1970-х роках БАМ оголошений всесоюзним комсомольським будівництвом. Основна частина дороги будувалася більше 12 років — з 5 квітня 1972 року по 27 жовтня 1984 року, а Північномуйський тунель відкрили у 5 грудня 2003 року. Північномуйський тунель імені В. А. Безсолова — залізничний тунель у Бурятії на Байкало-Амурській магістралі (на перегоні роз'їзд Ітикіт — станція Окусікан), за протяжністю є найдовшим залізничним тунелем у РФ — 15 343 метри.  Чимало селищ та станцій БАМу було зведено однією республікою або містом. Так, Тинда була побудована москвичами, Сєверобайкальськ — ленінградцями, Новий Ургал — українцями, селище Улькан — азербайджанцями, станція Алонка — молдованами, вірменами — Кюхельбекерську і Звьоздну; білорусами — Муякан; грузинами — Ікаб'ю і Нию; казахами — Нову Чару; латишами — Таксимо; литовцями — Новий Уоян; туркменами — станцію Ларба; таджиками — Солони; узбеками — Куанду і Леприндо; естонцями — Кічеру. Багато роз'їздів та станцій було побудовано жителями РРФСР: Тамбовської області — Хурумулі; Новосибірської — Тунгала та Постишево; Пензенської — Амгунь; Волгоградської — Джамку; Саратовської — Гербі; Куйбишевської — Етиркен; Ульяновської — Іжак; Свердловської — Кувикта и Хорогочі; Пермської — Дюгабуль; Челябінської — Юкталі; Ростовської — Киренга; Тульської — Марева; Московської — Тутаул та Діпкун; Алтайського краю — Еворон; Красноярського краю — Февральськ; Хабаровського краю — Сулук; Ставропольського та Краснодарського країв — Лену; Башкирії — Верхнєзейськ. Жителі Чечено-Інгушської, Дагестанської та Північно-Осетинської АРСР працювали на будівництві Кунерми. Сучасний БАМ  Після розпаду Радянського Союзу обсяг перевезень на БАМі критично знизився, селища вздовж магістралі втратили значну частку населення[1][2]. Станом на 2006 рік БАМ адміністративно розділений. Східна частина БАМу зараз є частиною Далекосхідної залізниці, західна частина — Східно-Сибірської залізниці. Від відгалуження БАМу — лінії Тинда — Беркакіт продовжується будівництво на північ нової Амуро-Якутськой магістралі (АЯМ). У 2004 році відкритий рух від Алдана до Томмота, у 2013 — до станції Кердьом (недалеко від Покровська, на іншому березі Лени), далі в перспективі — до Якутська. З 2006 року по АЯМу здійснюється пасажирський рух до станції Томмот (570 км від роз. Бестужево на БАМі), вантажний — до станції Амга (672 км), робочий, — до ст. Кирбикан (735 км). Існує декілька варіантів завершення лінії в районі Якутська, від найпростішого: будівництва станції у Нижньому Бестяху на правому березі річки Лени, до найбільш витратного: будівництва залізничного моста за 70 км вище за течією Лени і залізничного вокзалу безпосередньо в Якутську. Плани розвиткуЗа радянських часів існували плани будівництва залізниці від БАМу у напрямку Чукотського півострова. Планувалося також, що під Беринговою протокою буде прокладений тунель, і це дозволило б з'єднати залізничну мережу СРСР із залізницями на Алясці. У лютому 2006 державна компанія ТВЕЛ і корпорація «Метали Східного Сибіру» розробили проєкт будівництва залізниці між БАМом і Транссибом Новий Уоян — Хиагда — Озерна — Могзон завдовжки ~350 км. Дорога повинна забезпечити розробку і транспортування урану з Хиагдинського родовища (11,3 тис. тонн руди)[джерело?] і поліметалів з родовища Озерне. У 2007 році уряд Росії схвалив план, згідно з яким планується будівництво «капілярних» гілок до родовищ корисних копалин. Також раніше було ухвалено рішення про будівництво переправи у вигляді Сахалінського тунелю або мосту. У 2009 році почалася реконструкція дільниці Комсомольськ-на-Амурі — Совєтська Гавань (Далекосхідна залізниця) разом з будівництвом нового Кузнецовського тунелю (Кузнецовський тунель), її планують завершити у 2016 році. Загальна вартість проєкту — 59,8 млрд рублів. Ці роботи дозволять підвищити швидкість руху поїздів, що забезпечить збільшення пропускної і провізної спроможності, а також дадуть можливість збільшити вагову норму поїздів на ділянці з 3600 до 5600 тонн[3]. Згідно зі «Стратегією-2030» обсяг інвестицій у БАМ складе близько 400 мільярдів рублів. Буде побудовано 13 нових залізнічних гілок загальною протяжністю близько 7 тисяч кілометрів. Це в першу чергу такі лінії, як Лена — Непа — Ленськ, Хані — Ольокмінськ, Нова Чара — Апсатська, Нова Чара — Чина, Шимановська — Гар — Февральськ, Улак — Ельгінське родовище. Будівництво останньої вже йде повним ходом приватними інвесторами. У 2013 році розглядалася можливість скасування єдиного пасажирського поїзду на східній ділянці БАМу[4]. У 2014 році розпочалася модернізація магістралі. Перспективи відновлення активного сполучення пов'язують з розробкою нових родовищ кам'яного вугілля в Якутії та розвитком тихоокеанських портів БАМу[5][6]. 7 вересня 2015 року, проєктувальник-ентузіаст Лагойда Владислав, запропонував проєкт БАМ-2 в обхід Станового Хребта, який передбачає маршрут Усть-Кут — Ленськ — Олекмінськ — Алдан[7][8]. Цікаві факти
Радянська пропаганда та народна реакція на неї
Див. також
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||
