Головний тип балаянівського героя — відлюдник, якого роздирають суперечності, який не може знайти свого місця в навколишньому світі. Він зняв небагато фільмів, але вони незмінно викликають цікавість глядачів і високу оцінку критиків: «Польоти уві сні і наяву», «Леді Макбет Мценського повіту», «Два місяці, три сонця», «Райські птахи», «Філер».[5]. У створенні багатьох своїх фільмів режисер брав участь також і як сценарист.
Працював з багатьма визнаними акторами, серед яких такі «зірки» як Олег Янковський, Олександр Абдулов, Олег Меньшиков, Олег Табаков, Людмила Гурченко, Микита Міхалков і Лев Дуров. При цьому своїм основним режисерським завданням вважав за необхідність «зламати всі попередні напрацювання та штампи актора і переконати його у своєму задумі, в своїй силі та розумі».
Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 серпня2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[7]
Орден «За заслуги» I ст. (25 червня2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[8]
...закохався в українську мову. Нею пишу, читаю, можу й розмовляти, але соромлюся... В Росії чую від декого: ну що ти, Ромо, — все мова, мова... Кажу їм: вона надзвичайна! Не люблю слова «патріот», не вживаю його. Називаю себе відповідальним громадянином України.
… українців
- Якби в Україні існували звання чи орден для людей, які все життя не перестають бути собою, хто гідний такої нагороди, на ваш погляд?
- Це називається внутрішньою свободою, з якою за будь-якої зміни влади, світогляду людина не зраджує собі. Такі Іван Дзюба, Ліна Костенко, філософи-гуманітарії, люди моєї хвилі.
- Хто ще з українських особистостей найрідніший вам по духу?
Іван Миколайчук любив усі мої фільми. «Бірюку» просто заздрив, а коли «Польоти...» подивився, сказав: "Не розмовлятиму з тобою, якщо виріжеш хоч один кадр". "А ти згадай, що я тобі сказав про «Вавилон», - відповів я. «Вавилон» він зняв на рік раніше. Письменники згоджувалися з думкою напівцекашною: фільм настільки геніальний, що якщо й виріжеш щось, нічого не зміниться. Я тоді встав і сказав: "Іване, якщо хоч кадр виріжеш з цього фільму, він дуже зміниться".
… акторів
Окрім таланту, Олег (Янковський) був високого поняття честі, гідності та порядності. Абдулов — людиною взагалі у всіх проявах, на п'ять життів за секунду. Тому він так рано відійшов. Табаков розумний і завжди думає про інших, йому вистачає власної знаменитості.
Михайло Голубович з Луганська — актор, який у мене на зйомках у «Бірюку» носив камеру. Механік попросив платити йому у важкодоступних місцях. Я сказав: гаразд, заплатіть (з мого гаманця, звичайно). Раптом Мишко підійшов: я її тягатиму. Він із найдобріших і найчуйніших людей.
На Малій Житомирській, 14 була майстерня мого товариша, скульптора Миколи Рапая, автора пам'ятників Лесю Курбасу, Михайлу Булгакову, Анатолію Солов'яненку, багатьох київських меморіальних дошок. Хто там тільки не гостював! Микита Міхалков, Олег Янковський, Олександр Абдулов, італійські кінематографісти — зараз усіх і не згадаю. Уявіть: у самому центрі Києва, у дворі майстерні, ми смажили шашлики. Бувало, пригощали перехожих, які заходили за малою потребою у підворіття — і потрапляли на вечірку із кінозірками. Щоправда, мангал у нас періодично викрадали. Останній на моїй пам'яті ми прикували товстим ланцюгом і його все одно забрали.
… політику Кремля
Кремль збожеволів, поставивши проти себе не тільки Україну, а й увесь світ. Я завжди любив все російське: і російську літературу, і російських людей, і російську мову, але з моменту вступу кованого черевика на кримську землю я розумію, що таке Кремль. Я люблю все російське, але ніколи не любив російський уряд: .. царський, радянський, нинішній. Повторюю: по-моєму, Кремль збожеволів, і він за це може дуже здорово поплатитися.
