Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Баловне

село Баловне
Герб Баловного Прапор Баловного
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Миколаївський район
Громада Костянтинівська сільська громада
Код КАТОТТГ UA48060110020074710[1]
Основні дані
Засноване 1679
Населення 2 792
Площа 2,95 км²
Густота населення 946,44 осіб/км²
Поштовий індекс 56664
Телефонний код +380 5167
Географічні дані
Географічні координати 47°03′00″ пн. ш. 31°53′24″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
27 м[2]
Водойми р. Південний Буг
Відстань до
районного центру
17 км
Найближча залізнична станція Баловне
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради 56663, Миколаївська обл,., Миколаївський р-н, с. Костянтинівка, вул. Гагаріна, 29а
Карта
Баловне. Карта розташування: Україна
Баловне
Баловне
Баловне. Карта розташування: Миколаївська область
Баловне
Баловне
Мапа
Мапа

CMNS: Баловне у Вікісховищі

Ба́ловне — село в Україні, у Костянтинівській сільській громаді Миколаївського району Миколаївської області. Розташоване на лівому березі річки Південний Буг, за 17 км на південь від Нової Одеси і за 5 км від залізничної станції Баловне. Населення становить 2 792 осіб.

Історія

Село засноване наприкінці XVII століття запорізьким козаком Баловним, звідки, вважають, і походить його назва. Пізніше сюди прибули переселенці з Чернігівської і Київської губерній.

З XVIII століття належало до Гур'ївської волості Херсонського повіту Херсонської губернії. Станом на 1886 рік у ньому мешкало 1 598 осіб, налічувалось 316 дворів, існували православна церква, земська поштова станція, три лавки[3].

Після встановлення радянської влади, у 1920 році в селі були створені партійний і комсомольський осередки, комітет незаможних селян, у 19201922 роках організовано сім товариств із спільної обробки землі.

Станом на 1970 рік в селі мешкало 2330 осіб. Тут була розміщена центральна садиба колгоспу імені Кірова, за яким було закріплено 3 594 га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури та займалось тваринництвом, видавало багатотиражну газету «Прапор комунізму». За виробництвом вовни колгосп займав перше місце в районі. За трудові успіхи багато колгоспників було відзначено радянськими орденами і медалями, зокрема голова колгоспу Є. І. Карач, пташниця В. Д. Кучеренко і рільник П. І. Яновський — орденом Трудового Червоного Прапора. В селі працювали середня школа, дитячий садок, будинок культури, бібліотека. У 1967 році хоровому колективу будинку культури було присвоєно звання народного.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2607 осіб, з яких 1197 чоловіків та 1410 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2796 осіб.[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 89,65 %
російська 8,99 %
молдовська 0,72 %
вірменська 0,39 %
білоруська 0,18 %

Археологічні знахідки

Поблизу села в кургані скіфських часів знайдено довгий меч та золотий перстень.

Пам'ятники

У центрі села, на братській могилі 32-х воїнів, що загинули під час відвоювання села в роки німецько-радянської війни, у 1965 році встановлено обеліск.

Символіка

30 липня 2009 року, рішенням № 13 XXII сесії селищної ради для села затверджено офіційну символіку — герб і прапор. Автор обох символів І. Янушкевич[7][8].

Релігія

18 вересня 2011 року в селі освячено та урочисто відкрито Храм Різдва Пресвятої Богородиці[9].

Постаті

Примітки

  1. Порівняльна таблиця об'єктів класифікації Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад та Класифікатора об’єктів адміністративно- територіального устрою України (КОАТУУ). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 1 грудня 2021.
  2. Погода в селі Баловному. Архів оригіналу за 7 червня 2016. Процитовано 10 липня 2008.
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Українська геральдика. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 березня 2013.
  8. Українська геральдика. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 березня 2013.
  9. Регіональний інформаційний портал «Прибужжя»[недоступне посилання з серпня 2019]

Література

Kembali kehalaman sebelumnya