Бела IV народився 29 листопада 1206 року. Був старшим сином короля Андрія II та його першої дружини Гертруди Меранської.
Проводив політику зміцнення королівської влади і намагався ослабити політичну роль магнатів. 1241 року, під час монголо-татарської навали, зазнав поразки в Битві на річці Шайо й утік у Далмацію. З 1242 року активно відбудовував країну і за 4 роки зумів ліквідувати наслідки монгольської навали, за що отримав прізвисько «другого засновника Угорщини».
Упродовж 1244—1245 років разом зі своїм зятем Ростиславом і союзниками намагався повернути під свій контроль Галицько-Волинське князівство, захопив Перемишль і взяв в облогу Ярослав (на річці Сян). 17 серпня 1245 року в Ярославській битві його війська були розгромлені військами під командуванням Данила. 1247 року відбувся шлюб сина Даниїла Лева з дочкою Бели Констанцією. В 1247—1264 підтримував союзні відносини зі своїм сватом, князем Данилом. Вів війну проти Венеції за далматинські міста, також проти чеського короля Пшемисла II за володіння Австрією і Штирією.
.svg)
.svg){kind=small}
.svg)
