Белей Любомир Омелянович

Любомир Омелянович Белей
Народився	18 березня 1962(1962-03-18)  Войнилів, Калуський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Помер	12 травня 2018(2018-05-12) (56 років)  Ужгород, Україна
Місце проживання	Ужгород
Країна	Україна
Національність	українець
Діяльність	мовознавець, філолог
Alma mater	Ужгородський університет
Галузь	філологія
Заклад	Ужгородський університет
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор філологічних наук
Відомий завдяки:	український мовознавець
У шлюбі з	Галина Белей
Діти	Лесь, Остап, Ярина

Любоми́р Омеля́нович Беле́й (18 березня 1962, смт Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область — 12 травня 2018, Ужгород) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1997, професор з 2002. Директор та засновник Науково–дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара^[1], автор наукових праць, присвячених питанням мови, укладач старослов'янсько-українського словника.

Любомир Белей народився 18 березня 1962 року в смт Войнилів Калуського району Івано-Франківської області.

У 1983 році закінчив українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету та вступив до аспірантури за спеціальністю «загальне мовознавство».

У 1986 році захистив кандидатську дисертацію «Варіантність антропонімів на різних рівнях української мови».

З 1986 — викладач, з 1990 — доцент кафедри загального і слов'янського мовознавства, з 2000 року Любомир Белей професор кафедри мови Ужгородського національного університету.

Професор Белей був активним супротивником і критиком «русинського сепаратизму»^[2], розглядав «русинську ідентичність» як інструмент асиміляції української діаспори в Польщі та Словаччині^[3].

Досліджував українську ономастику, історію української літературної мови, мову та культуру української діаспори та лексикографію.

• Сакля на витри: антологія поезії югославських русинів-українців (У співавторстві з Іваном Ребриком, 1991);
• Ім'я для дитини в українській родині (1993) завантажити [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.];
• Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії XIX-ХХ ст. (1995)завантажити [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.];
• Тіхий Ф. Розвиток сучасної літературної мови на Підкарпатській Русі (переклад з чеської та післямова Л. Белея та М. Сюська, 1996).
• З історії українців Боснії (1997);
• Старослов'янсько-український словник завантажити [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.](2001, у співавт.);
• Проблемні питання української літературно-художньої антропоніміки (2001);
• Нова українська літературно-художня антропонімія: проблеми теорії та історії (2002) завантажити [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.];
• Дорошенко Дмитро. Слов'янський світ у його минулому та сучасному (передмова та упорядкування, 2005);
• Українські імена колись і тепер (2010) завантажити [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.];
• Ім'я дитини в українській родині (2010) завантажити [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.];
• Курс Старослов'янської мови Ч.1 (2012) завантажити [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.];
• Не минаючи ані титли… Лінгвобіографія старослов'янскої мови (2015) завантажити [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.];
• «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro (2017) завантажити [Архівовано 13 вересня 2021 у Wayback Machine.].

• «Ім'я дитини в українській родині», Харків, «Фоліо», 2010. ISBN 978-966-03-3231-7

• Дволикий Янус української історії, або Несподівані варіації канадського автора // Дзеркало тижня. — 2007. — 29 верес.)
• Закарпатська Україна: Маски й гримаси національного відродження Закарпаття [Архівовано 24 лютого 2013 у Wayback Machine.] // Український тиждень. — 2009. — 27 листоп.)
• Неорусинський проект [Архівовано 24 лютого 2013 у Wayback Machine.] // Український тиждень. — 2009. — 4 груд.)
• Перша хвиля: Бачванські руснаки — найдавніша українська діаспора [Архівовано 24 лютого 2013 у Wayback Machine.] // Український тиждень. — 2010. — 5 лют.)
• Закарпатський казус: SUI JURIS — випадковий анахронізм чи знаряддя антиукраїнської політики? [Архівовано 24 лютого 2013 у Wayback Machine.] // Український тиждень. — 2010. — 12 берез.)
• Затоплені асиміляцією: Історія українців Словаччини: від незнання до безпам'ятства [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.] // Український тиждень. — 2011. — 11 лют.)
• Пан або пропав [Архівовано 23 листопада 2012 у Wayback Machine.] // Український тиждень. — 2011. — 16 черв.)
• Втрачена еміграція [Архівовано 24 листопада 2012 у Wayback Machine.] // Український тиждень. — 2012. — 26 січ.)
• Як облаштовували своє життя українські емігранти у повоєнній Празі [Архівовано 24 лютого 2013 у Wayback Machine.] // Український тиждень. — 2012. — 30 трав.)
• «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro. — К. : Темпора, 2017. — 392 с. іл.

Дружина — Галина, сини: Лесь та Остап, донька — Ярина.

У 2023 році в місті Ужгороді з'явилася вулиця, названа іменем Любомира Белея.

• Ажнюк Б. М. Белей Любомир Омелянович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Вегеш М. М. Белей Любомир Омелянович [Архівовано 15 липня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 440. — ISBN 966-02-2681-0.