Берат (місто)

Берат Berati
Герб
Панорама міста з фортеці
Основні дані
Країна	Албанія
Область	Берат
Округа	Берат
Засноване	6 ст. до Р.Х.
Населення	125 830
Площа	6,3 км²
Густота населення	103,17 осіб/км²
Часовий пояс	UTC+1, влітку UTC+2
Поштові індекси	5001-5006
Телефонний код	+355-032
Географічні координати	40°42′ пн. ш. 19°57′ сх. д. / 40.700° пн. ш. 19.950° сх. д. / 40.700; 19.950
Місцева влада
Вебсторінка	bashkia-berat.net
Карта
Берат
Берат у Вікісховищі

Бера́т (алб. Berati) — місто на півдні Албанії. Центр великого сільськогосподарського району. Харчова промисловість (особливо виробництво оливкової олії). Вузол шосейних шляхів. Історичний центр міста 2005 року був занесений до Каталогу Світової Спадщини ЮНЕСКО.

Берат розташований на правому березі, в родючій долині, річки Осумі.

Старий центр міста складається з трьох частин: Калая (на замковій горі), Мангалем (біля підніжжя замкової гори) і Горіца (на лівому березі Осуму).

Берат має середземноморський клімат. Літо характеризується як спекотне та сухе з максимальною середньою температурою 28,2 °C у липні. Навпаки, зима приносить м’яку та вологу погоду із середньою температурою 7,2 °C у січні.^[1]

Міське поселення біля сучасного Берату існувало з IV століття до нашої ери.

Від II століття до нашої ери — у складі Римської імперії, а згодом — Візантійській імперії. У візантійський період місто було відоме як Пульхеріополіс (грец. Πουλχεριοπολις), тоді ж існувала єпархія Пульхеріополіса.

У IX столітті болгарський цар Симеон I захопив місто і привласнив йому ім'я Белиград (букв. Біле місто), від якого походить сучасна назва міста. Берат перебував у складі Болгарського царства до XI століття, пізніше входив до Епірського деспотату. У XIII столітті місто знову перебувало складі Візантійської імперії. 1345 року увійшов до складу Сербського королівства епохи Стефана Душана.

У XV столітті місто Берат стає столицею князівства Музаки, у 1432–1444 pоках столицею князівства Аріаніті.

Завойоване османами в 1431 року. У 1450 включений до складу Османської імперії та знаходилось там до 1912 року.

У XVII–XVIII століттях — центр православної Белиградської митрополії.^[2]

2003 року населення становило 45 500 жителів.

Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №569 (англ.)

На скелястому пагорбі поряд із містом розташована середньовічна фортеця, зведення якої датується XIII століттям^[4]. Також місті є такі пам'ятки:

• Музей етнографії.
• Кафедральний собор Дмитра Солунського.
• Музей іконопису Онуфрі.
• Галерея "Едвард Лір".
• Церква Святої Марії Влахернської (XIII століття).
• Церква Святого Михаїла (XVI століття).
• Церква Святої Трійці (XIV століття).
• Церква Євангелістів (XVI століття).
• Собор Святої Богоматері (1787).
• Свинцева мечеть (1555).
• Королівська мечеть (1512).
• Міст «Гориця» на річці Осумі (1780).

Місто має футбольний клуб — «Томорі» Берат.

В поселенні народився:

• Козма Душі (нар. 1955) — албанський співак.
• Мирто Узуні (нар. 31 травня 1995) — албанський футболіст.
• Омер-паша Вріоні (1839 — 1928) — албанський політик.
• Христофор Кіссі (1880-х — 17 червня 1958) — єпископ Албанської православної церкви, архієпископ Тірани і всієї Албанії.
• Іліас Вріоні (1882—1932) — албанський політик і землевласник.
• Омер-паша Вріоні — провідний османський албанський діяч у Грецькій війні за незалежність. Родом зі села Вріоні поблизу Берата.

Берат побратим з такими поселеннями:

Панорама місто Берат

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Берат // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.