Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Березка (Польща)

Село
Березка
пол. Brzuska

Координати 49°46′00″ пн. ш. 22°29′00″ сх. д. / 49.76666667° пн. ш. 22.48333333° сх. д. / 49.76666667; 22.48333333

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Бірча
Перша згадка 1418
Населення 260 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-740
Автомобільний код RPR
SIMC 0599095
GeoNames 775028
OSM r6854771  ·R
Березка. Карта розташування: Польща
Березка
Березка
Березка (Польща)
Березка. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Березка
Березка
Березка (Підкарпатське воєводство)
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Березка.

Бере́зка (пол. Brzuska)  — село в Польщі, у гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 260 осіб (2011[1]).

Назва

У ході кампанії перейменування українських назв на польські село в 1977 р. перейменовано на Brzuska.

Географія

Село розташоване на території Західних Карпат, над річкою Ступниця (пол. Stupnica), правої притоки Сяну, на відстані 9 кілометрів на північ від центру гміни села Бірчі, 21 кілометр на захід від центру повіту міста Перемишля і 46 кілометрів на південний схід від столиці воєводства  — міста Ряшева.[2]

Історія

Титульний аркуш метрики села Березка за 1754-1805 роки.

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.
Після захоплення цих земель Польщею село в 1340–1772 роках входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського[3].
Перші письмові згадки про село Березка відносяться до 1418 року.

Церква св. Миколая після часткової руйнаці у 1950-х роках.
Руїни церкви святого Миколая у Березці (фото 1982-83 р.).

У 18 столітті тут збудовано гуту по виробництву скла, працівники якої утворили поряд з селом новий населений пункт — Гута-Березка (пол. Huta Brzuska).

Березка. Печатка села 1876—1918 років

У 1772 році внаслідок першого поділу Польщі Березка відійшла до імперії Габсбургів.

У «Географічному словнику Королівства Польського та інших слов'янських земель», виданому у Варшаві в 1880—1914 роках, у томі 1 (дозволено цензурою царської Росії 28 листопада 1879 року) село Березка згадується двічі: перший раз на сторінці 142, як Berezka obacz Brzozka, потім на сторінці 424, як Brzozka, obacz Berezka i Brzuska, крім того на сторінці 428 є Brzuska huta, Brzozka huta (Гута-Березка), але, крім назв, нема ніяких інших доповнень. Ймовірно, ці дані про село, що знаходилось в іншій країні (Австро-Угорщина) були недоступні упорядникам словника, або вони були їм нецікаві через малу кількість там поляків. Але на сторінці 230 в статті про Бірчу є згадка про наявність там бірчанського деканату греко-католицької церкви, який належав до Перемишльської дієцезії, що об'єднував 19 парафій, серед котрих названо і парафію в селі Березка (Brzozka), та налічував 22 тисячі 428 вірних. Парафія в Бірчі налічувала 2 тисячі 067 осіб, тобто на решту 18 парафій припадає 20 тисяч 361 особа, або в середньому — 1 тисячу 131 греко-католик на парафію.[4]

Після розпаду Австро-Угорщини й утворення Другої Польської Республіки це українське село Надсяння, як й інші етнічні українські території (Лемківщина, Підляшшя, Сокальщина, Равщина й Холмщина), опинилося в польському володінні, що було закріплено в Ризькому мирному договорі 1921 року.

Перед початком Другої світової війни село належало до Добромильського повіту, населення Березки становило приблизно 1 500 осіб. Абсолютну більшість з них (близько 90 %) складали українці, або, як вони самі себе називали в пам'ять про Червону русь, русини. У селі проживала також невелика кількість поляків (близько 80 осіб, або менше 6 %) та євреїв (50, або менше 4 %). Мешканці Березки займались сільським господарством. Значною часткою землі в селі володіла єврейська родина Рінгель, яка була арештована й вивезена радянськими каральними органами під час Другої світової.

Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі з 17 вересня 1939 року Березка, розташована на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшла до СРСР і ввійшла до складу Бірчанського району[5] (районний центр — Бірча) Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).

Докладніше: Радянська анексія західноукраїнських земель

З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту. Молодь Березки відправляли на примусові роботи до Третього Рейху.

31 липня 1944 року село знову зайняла більшовицька Червона армія.[6]

13 серпня розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев)[7].

У березні 1945 року Березка, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Ліськом і західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі.[8]

11 квітня 1945 року село стала місцем трагічних подій: підрозділами Армії Крайової, Батальйонів хлопських та селянами-поляками з навколишніх сіл були замордовані близько 180 мешканців Березки, майже половина з яких були жінки й діти.

Докладніше: Різня в Березці

Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, незважаючи на бажання українців залишитись на рідній землі,[9] про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.[10],[11]

Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, незважаючи на текст угоди, у якому наголошувалось, що «Евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі.»[12], виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.[13]

Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, попало в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було примусово виселено на ті території у західній та північній частині польської держави (так звані повернені території), що до 1945 належали Німеччині[14]. З села Березка в рамках акції переселено 82 українці[15].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][16]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 135 24 95 16
Жінки 125 24 72 29
Разом 260 48 167 45

Церква

У 1792 році в селі збудовано греко-католицьку церкву святого Миколи, яку в 1930 році відновлено. Належала до Бірчанського деканату Перемишльської єпархії. В 1984 році рештки церкви спалено, залишився тільки греко-католицький цвинтар. Крім неї, у Березці був ще храм Преображення Господнього, побудований в 1868 році та реконструйований в 1920 році, згодом також знищений.[17]

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Березка (Польща)

  1. ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 10 липня 2012.
  3. ↑ Władysław Makarski. Nazwy miejscowości dawnej ziemi sanockiej: [rozprawa doktorska] KUL Wydział Nauk Humanistycznych. — Lublin : Redakcja Wydawnictw KUL, 1986. — ISBN 83-00-00202-2. (пол.)
  4. ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom I. Архів оригіналу за 15 вересня 2014. Процитовано 11 липня 2012.
  5. ↑ Хроніка за 10 січня 1940 року на сайті Інститут історії України НАН України. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 12 липня 2012.
  6. ↑ Оперативная сводка за 31 июля. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 12 липня 2012. [Архівовано 2012-01-11 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Інформація Дрогобицького облвійськкомату начальнику штабу Львівського обласного округу, секретарю Дрогобицького обкому КП(б)у, голові Дрогобицького облвиконкому, начальнику облуправління НКДБ по Дрогобицькій області про відмову української молоді служити в лавах червоної армії. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 29 травня 2022. [Архівовано 2022-01-13 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
  9. ↑ Лист жителів с. Долгобичів Грубешівського повіту Холмщини секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 4 лютого 2014. Процитовано 19 серпня 2012. [Архівовано 2014-02-04 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Петро мірчук. Українська повстанська армія 1942–1952 Частина ІІ: Друга большевицька окупація На Закерзонні Мюнхен 1953 (репр. Львів 1991). Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 липня 2012.
  11. ↑ Переселення українців з Польщі до УРСР у 1944–1946 рр. на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 25 грудня 2012. Процитовано 19 серпня 2012. [Архівовано 2012-12-25 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 4 серпня 2012. [Архівовано 2012-06-30 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Документальні відеокадри: Депортація українців Закерзоння, 2 половина 1940-х рр на сайті «Територія терору». Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 18 серпня 2012. [Архівовано 2013-05-23 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 3 вересня 2017.
  15. ↑ [Руський апокриф — Відкриті українські наукові дані ([[польська мова|пол.]] APOKRYF RUSKI Otwarte Ukraińskie Zasoby Naukowe). Архів оригіналу за 19 вересня 2011. Процитовано 23 листопада 2012. {{cite web}}: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) Руський апокриф — Відкриті українські наукові дані (пол. APOKRYF RUSKI Otwarte Ukraińskie Zasoby Naukowe)]
  16. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  17. ↑ а б Carpatho-Rusyn Knowledge Base. Архів оригіналу за 7 березня 2012. Процитовано 19 серпня 2012.

Джерела, посилання та література

Див. також


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Kembali kehalaman sebelumnya