Як козацький підрозділ сформувалася, ймовірно, 1651 року на межі з Ніжинським полком. Уперше згадана як військово-адміністративний підрозділ Київського полку у присяжних списках 1654 року. За весь час існування перебувала у його складі. 1658 року до неї приєднано Заворицьку сотню. Ліквідована з запровадженням намісництв і повітів у 1782 році. Територія Бобровицької сотні була розділена між Козелецьким (більша частина сотні) та Остерським повітамиКиївського намісництва.[2]
Власники
Гетьман Іван Мазепа Універсалом від 25 січня 1708 р. надав київському полковникові Федорові Коровці-Вольському Бобровицьку сотню та інші маєтності, раніше належні до уряду Київського полку (попереднім полковникам).[3][4] 1730 року київський полковник Антон Танський у листі до намісника Свято-Михайлівського Видубицького монастиря написав:
... Бобровицкая сотня со всѣми селами и деревнями и к оной принадлежащие всѣ угодии на полковников киевских на уряд полковничий здавна надлежала, и я на полковницство киевское уступивши, мѣстечком Бобровицею и прислушающими к оному селами и деревнями и полями и сѣнокосами владѣл, а когда на село Ярославку у покойного гетмана Скоропадского в послушание к обители Сто-Михайловской Видубицкой універсал виправили, в ту пору розограничене чинячи, бобровицкие поля и сѣнокоси вишписанние к селу Ярославцѣ отошли без вѣдома моего и старшини полковой киевскойй, а для розограничення с полку Переяславского людей затягали, и таковое розограниченне здѣлалося не подлуг надлежащого права, чого и дѣлать всячески било не надлежало.[5]
↑Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 95-96, 99