Боно
Боно (Bono), справжнє ім'я Пол Девід Г'юсон (10 травня 1960 , Дублін, Ірландія ) — ірландський рок-музикант, вокаліст рок-гурту «U2», в якому іноді грає також партії ритм-гітари і губної гармоніки. Окрім музичної діяльності, Боно відомий своєю гуманітарною активністю в Африці і своїми стараннями сприяти списанню боргів бідних країн третього світу. Був посвячений у лицарі в 2007 році.[3] БіографіяНародився музикант 10 травня 1960 року в Дубліні в сім'ї поштаря Брендана Роберта та домогосподарки Айріс Ранкін. У цей час у них уже був старший син — Норман. З дитинства Пол демонстрував свою балакучість і навіженість, через що й отримав прізвисько «Антихрист». Після смерті дідуся і матері некерованість підлітка тільки зросла. За хуліганство та неналежну поведінку хлопчика вигнали зі школи при церкві Святого Патрика. Батько перевів його в державну середню школу Mount Temple, де Пол отримав перші навички гри на гітарі і співу, беручи участь у театральних постановках школи. 1977 року в Дубліні Боно (вокал), Девід Еванс («Едж», гітара), Адам Клейтон (бас), Лоренс Маллен (ударні), всі — учні однієї школи, — заснували свій гурт «U2». Дебютний концерт новонародженої групи виявився не дуже успішним, на нього прийшло всього дев'ять чоловік. Однак уже в березні 1978 року, через рік після заснування U2, на музичному конкурсі юних талантів у Лімерику хлопці здобули головний приз: 500 фунтів стерлінгів і право на запис альбому в професійній студії. Там групу помітив журналіст Пол Макгінесс, який згодом став її менеджером. Середина і кінець 80-х ознаменувалися для U2 новими досягненнями. У 1988 музиканти здобули 2 нагороди «Греммі». Альбом «War», що вийшов ще в 1983 році, став однією з найпродаваніших платівок десятиліття. Музиканти активно співпрацювали з американськими колегами, зокрема, в 1984 році світ почув дует Боно і Боба Ділана, в 1988 — з Роєм Орбінсоном. За роки діяльності в музичному багажі групи накопичилося понад 10 альбомів. У 2005 році Боно став «Персоною року» за версією журналу The Times, після чого його ім'я було включено до Зали слави рок-н-ролу. І до сьогодні, музикант неодноразово потрапляє до списків найбагатших рок-зірок світу. 7 квітня 2007 року Боно було посвячено в лицарі. 13-ий студійний альбом «Songs of Innocence», що вийшов 2014 року, був цілеспрямовано викладений у вільний доступ для півмільярда користувачів iTunes. До складу альбому увійшла дуже особиста для Боно композиція — пісня «Iris», присвячена його матері. А композиція «Cedarwood Road» — про рідну вулицю Боно, де пройшла велика частина його дитинства. Крім роботи на музичній сцені Боно проявив себе і як актор. 2000 року він зіграв невелику роль у фільмі «Готель „Мільйон доларів“», а 2007 року у фільмі-мюзиклі «Через Всесвіт» — Доктора Роберта Рілі, характерного персонажа 1960-х, автора книг про трансцендентальне і водія розписного автобуса хіппі.[4] Для фільму він виконав дві пісні гурту «Beatles» — «I Am the Walrus» і ««Lucy in the Sky with Diamonds» ». Громадська діяльністьБоно активно займається громадською і добродійною діяльністю. Особливу увагу він приділяє боротьбі зі СНІДом і підтримці найбідніших країн Африки[5], зокрема шляхом заклику до прощення зовнішнього боргу цих держав і відкритої торгівлі. У році ним заснована компанія DATA назва якої розшифровується як Debt AIDS Trade Africa (в перекладі з англійської «борг, СНІД, торгівля, Африка»)[6]. У 1993 році Боно зацікавився долею боснійської столиці м. Сараєва, яка знаходилась в облозі сербськими військами і так званими добровольцями. Він тоді оплатив знімання документального фільму Білла Картера і кілька разів проводив прямі включення з пересічними громадянами оточеного військами міста на своїх концертах. Ця співпраця вилилась спочатку в сингл Міс Сараєво (оперну частину пісні виконав Лучано Паваротті), а після закінчення Боснійської війни, 23 вересня 1997 року, гурт U2 на чолі з Боно дав повноцінний концерт на сараєвському стадіоні Кошево. Виступ проходив у дуже складних умовах, його кілька разів могло бути зірвано, але все ж він відбувся. Завдяки Боно, увага всесвітніх ЗМІ того часу була привернута до сараєвських подій, що допомогло зняти облогу і частково об'єднати роз'єднане війною боснійське суспільство. У 2005 році Боно став одним з «людей року» журналу Time. У 2006 році він був включений в список кандидатів на отримання Нобелівської премії миру (у список з 191 претендента ввійшов також й інший рок-музикант і громадський діяч Боб Гелдоф)[7]. Як громадський діяч Боно неодноразово зустрічався з лідерами різних держав світу, серед яких президент США Джордж Буш-молодший (2006), президент Франції Ніколя Саркозі (2008) та інші. Громадська діяльність Боно отримала не тільки позитивну оцінку. Іноді вона стикається з критикою й іронічним відношенням. Зокрема, скульптор Франц Сміт створив скульптуру, що зображає Боно у вигляді Ісуса Христа, який не помічає чорношкірої дитини, що лежить біля його ніг[8]. В іронічному ключі поданий персонаж Боно в мультсеріалах «Південний парк» і «Сімпсони». У 2022 році Боно підтримав спротив України вторгненню Росії. Вірш, написаний Боно про Святого Патріка та російське вторгнення в Україну в 2022 році, був продекламований Ненсі Пелосі на заході в Білому домі до Дня Святого Патріка 17 березня 2022 року. На початку квітня Боно та Едж записали акустичне виконання пісні "Walk On[en]" для прямого ефіру Global Citizen[en] Stand Up for Ukraine, який був організований, щоб закликати світових лідерів зібрати кошти для українських біженців.[9] 8 травня 2022 року на знак солідарності з українцями та на запрошення президента України Володимира Зеленського, Боно та The Edge виступили на станції київського метро Хрещатик , яка використовувалася як імпровізоване бомбосховище.[10] В лютому 2024 року, під час концерту в Лас-Вегасі, розповів зі сцени про загибель Олексія Навального[ru], закликавши глядачів скандувати його ім’я, заявив, що російський президент путін ніколи не називав його по імені. Також Боно закликав США надавати підтримку Україні, так як вони «борються за нашу свободу»[11][12][13]. Нагороди
Примітки
Посилання
|