Брекети

Бре́кети^[1] (англ. braces) або бре́кет-систе́ми^[2] — пристрої, що використовуються в ортодонтії для вирівнювання та випрямляння зубів і також допомагають покращити стоматологічне здоров'я пацієнта. Їх часто застосовують для лікування неправильних прикусів, таких як глибокий прикус, відкритий прикус, перехресний прикус та інших порушень щелеп і зубів. Брекети можуть бути косметичні або структурні. У стоматології брекети часто використовуються у поєднанні з іншими ортодонтичними апаратами.

За час свого існування, незнімна ортодонтична техніка (брекет-системи відносяться саме до неї) зазнала великих змін. Переміщувати зуби і виправляти прикус незнімними апаратами запропонував ще П'єр Фошар (Pierre Fauchard) у 1776 році. Ортодонтичні кільця, які фіксуються на зуби за допомогою цементу і міжщелепові тяги вперше були застосовані у 19 столітті. Проте батьком сучасних брекетів по праву вважається американський лікар Едвард Хартлі Енгль (Edward Hartley Angle). Універсальний апарат Енгля, запропонований ним у 1886 році, пройшовши багато вдосконалень і метаморфоз, в кінці перетворився в той самий апарат, який сьогодні використовують для виправлення усмішки навіть Голлівудські зірки.

Цей апарат складався з металевої дуги, котрій заздалегідь надали форму правильного зубного ряду, а також металевих лігатур, з допомогою яких зуби підв'язувались до дуги. Ще одна важлива деталь це трубки, які розташовувались на опорних зубах, молярах (це кутні 6, 7, і 8 зуби), а також гайки, що фіксувались до дуги біля трубок. Протягом багатьох років Енгль модифікував свій апарат, збільшуючи контроль ортодонтичних сил, і зменшуючи негативний вплив апарата на зуби. Очевидно, що підв'язування дуги безпосередньо до зубів за допомогою металевих лігатур погіршувало гігієну порожнини рота, а також викликало патологічні зміни в яснах та на емалі зубів. Щоб цього уникнути, спочатку на зуби з допомогою стоматологічного цементу почали фіксувати металеві кільця (мульти-банд техніка), до яких завчасно були приварені маленькі замочки — брекети, і дуга вже вставлялась в ці замочки. Ця модифікація дістала назву «еджуайс-техніка» (це ще одна назва брекет-систем). В радянському союзі дугу Енгля застосовували для ортодогнтичного лікування, але сама брекет-система не застосовувалась. Це було пов'язано з соціальною направленістю медицини — бажання надати допомогу максимальному числу людей при мінімальній витраті ресурсів. Соціальний аспект відмічався не тільки в радянському союзі, але і в більшій частині східної Європи, де широкого застосування набули знімні ортодонтичні апарати, менш складні і дешевші в роботі. Батьківщиною брекет-систем в той час стали США, де ортодонтія з самого початку була комерційною. З часом, ці два напрямки в ортодонтії почали об'єднуватись.

Встановлені брекети переміщують зуби в результаті дії сили і тиску на них. Є чотири основних елементи, які необхідні для того, щоб допомогти перемістити зуби. У випадку традиційних металевих брекетів використовуються власне самі брекети (металеві замки), бонд (клеючий матеріал), дуга і еластичні лігатури. Зуби рухаються, коли дуга чинить тиск на брекети і зуби. Іноді використовують пружини та еластики, щоб надати більше сили в певному напрямку. Брекети тиснуть на зуби з постійною силою і протягом деякого часу зуби переміщуються у потрібне положення.

Під час того, коли брекети чинять тиск на зуби періодонтальна зв'язка розтягується з одного боку, і стискаєтеся з іншого. Цей рух повинен бути повільним, в іншому випадку є ризик втрати зубів. Ось чому брекети носяться переважно два з половиною роки і корекції проводяться раз в три або чотири тижні.

Цей процес послаблює зуб, але згодом наростає нова кісткова тканина, щоб підтримувати зуб в новому положенні. Це називається кістковим ремоделювання. Кісткове ремоделювання це біомеханічний процес, який характеризується тим, що кістка стає міцнішою при постійному навантаженні і слабшає при його відсутності. Кістки складаються з клітин, які називаються остеокласти і остеобласти. Є два різних види резорбції кістки: пряма, і непряма резорбція. Ще одним важливим фактором пов'язаним з переміщенням зуба є депонування кісткової тканини. Кістка депонується у місцях розриву періодонтальних волокон, якщо б цього не відбувалось з'являлись би пустоти і зуб, з часом, рухався у їх напрямку. Зуб зазвичай переміщується близько міліметра на місяць, але є висока індивідуальна варіабельність.

1. Ортодонтична скоба (англ. Braces — «скоби») — основний елемент брекет-системи, зокрема сприяючий виправленню прикусу;
2. Ортодонтичні тримачі (брекети) (англ. Bracket — «тримач») — консольні опорні деталі або конструкції брекет-системи, які служать для кріплення ортодонтичної скоби з зубним рядом. Складається з: основи (для нанесення клею), пазу (для скоби), 2 або 4 крил (для лігатур) та крюка (для тяги);
   • Ортодонтичний клей (бонд) (англ. Bond — «зв'язок») — композитний матеріал, який зафіксовує ортодонтичний тримач до поверхні зуба;
   • Ортодонтичні обв'язки (лігатури) (лат. Ligatura — «зв'язаний») — як на зуб, так і на групу зубів
3. Ортодонтичні кільця — конструкції брекет-системи, що надягаються на зуби та використовуються виключно у випадках неможливості застосування ортодонтичних тримачів;
   • Гумові кільця (сепаратори) (англ. Separator — «розділювач») — стоматологічний інструмент, який встановлюється між зубами за 1-2 тижні до застосування ортодонтичних кілець;
4. Допоміжні елемент брекет-системи:
   • Ортодонтичні дуги (пружини, ланцюжки тощо)
   • Ортодонтичні тяги
   • Кнопки
   • Покриття або трубки на скобу
   • Накусочні площадки (турбобайти) та пломби

1. За розміщенням ортодонтичних тримачів:
   1. Внутрішні (лінгвальні)^[en] (англ. Lingual — «мовний») — кріплення тримачів на внутрішніх сторонах зубів у внутрішній частині порожнини рота;
   2. Зовнішні (вестибулярні) (англ. Vestibular — «передуючий») — кріплення тримачів на зовнішніх сторонах зубів у присінку рота;
2. За матеріалом ортодонтичних тримачів:
   1. Металеві (нержавіюча сталь, сплав сталі з нікелем або титаном, титан, срібло, золото тощо);
   2. Полімерні (пластикові, керамічні, сапфірові тощо);
   3. Комбіновані;
3. За з'єднанням ортодонтичної скоби з тримачами:
   1. Класичні (лігатурні), які в залежності від виготовленого матеріалу поділяються:
      1. Еластичні;
      2. Металеві;
   2. Саморегулюючі (безлігатурні)
4. За носінням ортодонтичної скоби:
   1. Фіксовані;
   2. З'ємні;

• Ортодонтія / Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів.  П. С. Фліс. - Вінниця:Нова книга, 2007. - 312 с. ISBN 978-966-382-015-6 (С.?)
• Технологія виготовлення ортодонтичних та ортопедичних конструкцій у дитячому віці: Підручник для мед. ВНЗ І—ІІІ р.а. Затверджено МОЗ / Фліс П.С., Власенко А.З., Чупіна А.О.. - Медицина, 2013. - 256 с. ISBN: 978-617-505-140-5 (Характеристика та конструктивні особливості брекет-систем)

• Сучасні брекет-системи: мука чи спасіння? [Архівовано 16 січня 2021 у Wayback Machine.] 2015

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2020)