Протягом Першої світової війни Фрезер служив на крейсері «Мінерва» в Дарданеллах та Ост-Індії, після цього — на лінкорі «Резолюшен»[1] Після закінчення війни з 1919 по 1920 був в полоні у більшовиків в Радянській Росії, але був відпущений.[1] Потім з 1922 по 1927 рік послідувала служба в Департаменті артилерійського озброєння (Naval Ordnance Department), а з 1927 — служба як флотського артилерійського офіцера (Fleet Gunnery Officer) і глави Тактичного відділу штабу ВМФ.[1] В 1930 році Фрезер прийняв командування крейсером «Еффінгем». В 1933 він став головою Департаменту артилерійського озброєння (Director of the Naval Ordnance Department).[1]
В 1936 році — нове призначення на «корабельну» посаду — Фрезер прийняв командуванням авіаносцем «Глоріес». У цьому ж році він став начальником штабу при командувачі авіаносними силами.[1] У січні 1938 року Фрезеру було присвоєно звання контр-адмірала. У 1939 році він отримав посаду начальника штабу командувача британським Середземноморським Флотом.[1] У травні 1940 року підвищено в чині до віце- адмірала.
Найвідомішим фактом в біографії Фрезера під час перебування на посаді командувача Флотом Метрополії стало потоплення німецького лінкора «Шарнгорст» в битві біля мису Нордкап26 грудня1943 року.[1] З'єднання британського флоту займалися ескортування конвоїв з боєприпасами і спорядженням в Мурманськ. Під час проведення одного з таких конвоїв, JW 55B, отримавши дані розвідки про намір лінкора «Шарнхорст» атакувати конвой, адмірал Фрезер, тримаючи прапор на лінкорі «Дюк оф Йорк», розташував свою ескадру між конвоєм і німецьким кораблем.[2] У день перед битвою Фрезер постав перед очима одного з офіцерів у наступному образі:
«На ньому не було морської уніформи як такої, він був одягнений у старі штани, сорочку-поло, светр і пошарпаний адміральський кашкет, з трубкою, що випускає іскри і полум'я … це був справжній тріумф особистості …»
В результаті бою «Шарнхорст» був потоплений артилерією і торпедами з британських кораблів, а адмірал, таким чином, помстився за загибель авіаносця «Глоріес», яким він раніше командував, загиблого від снарядів «Шарнхорста» і його побратима «Гнейзенау» в 1940 році.
Влітку 1944 року адмірал Фрезер отримав призначення командувачем британським Східним Флотом, а пізніше — Британським Тихоокеанським флотом[1] — потужним з'єднанням з декількох десятків кораблів різних класів, у тому числі багатьох авіаносців і лінійних кораблів, призначеним для боротьби проти Японії. Але, на відміну від періоду командування Флотом Метрополії, коли адмірал тримав прапор на бойових кораблях, цього разу його штаб знаходився на березі, в Австралії. Британський Тихоокеанський Флот взяв участь в Битві за Окінаву та серії атак японської метрополії в 1945 році.
В 1946 році Фрезер отримав титул барона Нордкапського[3]. Після війни в 1947 році адмірал Фрезер отримав посаду командувача базою в Портсмуті, а в 1948 році став Першим Морським Лордом і начальником військово-морського штабу[1]. В 1951 році Фрезер виходить у відставку зі званням Адмірала Флоту. Помер адмірал в лютому 1981 року у віці 93 років.
Джерела
Murfett, Malcolm H. (1995). The First Sea Lords from Fisher to Mountbatten. Westport. ISBN 0-275-94231-7
Heathcote T. A. (2002). The British Admirals of the Fleet 1734—1995. Pen & Sword Ltd. ISBN 0-85052-835-6
.svg){kind=small}
