Білолуцьк

селище Білолуцьк
Герб Білолуцька
Білолуцьк. Вид на Свято-Троїцький храм
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Старобільський район
Тер. громада	Білолуцька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA44140030010086904
Основні дані
Засновано	1645
Статус	із 2024 року
Площа	18,77 км²
Населення	▼ 3840 (01.01.2018)[1]
Густота	204,5 осіб/км²;
Поштовий індекс	92325
Телефонний код	+380 6463
Географічні координати	49°41′57″ пн. ш. 39°1′42″ сх. д. / 49.69917° пн. ш. 39.02833° сх. д. / 49.69917; 39.02833
Висота над рівнем моря	68 м
Водойма	р. Біла, Айдар
Відстань
Найближча залізнична станція:	Солідарний
До станції:	36,1 км
До райцентру:
- автошляхами:	23,3 км
До обл. центру:
- автошляхами:	149 км
Селищна влада
Адреса	92322, Луганська обл., Новопсковський р-н, смт Білолуцьк, вул. 1 Травня, 4
Голова селищної ради	Полтенко Сергій Пилипович
Вебсторінка	Білолуцька селищна рада
Карта
Білолуцьк
Білолуцьк
Білолуцьк у Вікісховищі

Білолу́цьк — селище в Україні, адміністративний центр однойменної селищної громади Старобільського району Луганської області. На початок 2018 року населення становить 3 840 осіб.

Селище міського типу Білолуцьк лежить на річці Айдарі, при впаданні в неї річки Біла. За сорок кілометрів від Білолуцька знаходиться залізнична станція Солідарний.

Втікачі, які засновували цю слободу, називали її Біла Лука, яка з часом трансформувалась у Білолуцьк. Походить від слова «лука» і означала луг і ліс, які розташовані на річковому мисі і заливаються в повінь.

Засноване 1645 року переселенцями з Правобережної України. Під час придушення повстання на чолі з Кіндратом Булавіним у 1708 році його спалили царські карателі. Новими поселенцями у 1732 році стали острогозькі козаки. Білолуцька сотня в складі Острогозького слобідського полку проіснувала до 1765 року.

У 1828 році організовано військове поселення росіян. Прибули в Білолуцьк частини Псковського 1-го поселенського ескадрону другої кірасирської дивізії, і кількість їх господарств склала 486. Режим в цих поселеннях був надзвичайно жорстким — муштра, непосильна праця залишили по собі важкий слід. Дітей військових поселенців з 8 років віддавали до військового навчання, і звались вони кантоністами. Унтер-офіцери, що їх навчали, жорстко карали малих хлопчиків у військовій формі за будь-який дитячий непослух. У слободі з'явилися жінки легкої поведінки, було підірвано засади моралі, які споконвіку підтримувалися силою громадського осуду. Ще й донині в селищі є прізвисько кірасир, яке пройшло більше, ніж через півтора століття.

Брали білолучани участь у Кримській війні 1853—1855 рр. В 1857 р. військові поселення було ліквідовано і мешканці Білолуцька перейшли в розряд державних селян.

Раніше Білолуцьк адміністративно підпорядковувався Старобільському повіту Харківської губернії. У 1923—62 роках Білолуцьк був районним центром Білолуцького району.

27 липня 1918 року в Білолуцьк для несення прикордонної служби прибув 2-й Запорізький піхотний полк. Козак цього полку Зенон Стефанов залишив такі спогади про настрої у місцевого населення: «Населення в тому часі було національно дужо малосвідомлене, до нас віносилося з резервою — ще й до того недавно збаломучене большевиками рівняло нас з карними московсько-офіцерськими відділами, які перед нашим приходом гуляли по селах.»^[2]

Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 34 жителі селища^[3].

Статус селища міського типу був отриманий в 1960 році.

Цегельня, млинокомбінат, маслозавод; середня, восьмирічна, 3 початкові школи, школа сільської молоді, Будинок культури, 2 бібліотеки. Основна с.-г. спеціалізація району — землеробство (зернові культури, соняшник) і м'ясо-молочне тваринництво. Поклади крейди.

У Білолуцьку побудовані Покровський, Преображенський і Троїцький храми.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4][5]:

• Кузнецов Олександр Ягорович — український художник. Все життя прожив в селищі. Його пейзажі, що зображують рідні краєвиди, прикрашають нині гімназійну художню галерею.
• Черв'як Людмила Олексіївна — народний майстер, яка не лише сама створює вибиті гобелени, а й навчила цьому не один десяток школярів.
• Ткаченко Леонід Пантелійович — майстер лозоплетіння.
• Павло Біланов — український художник.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область

• Облікова картка^{[недоступне посилання з березня 2019]}
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.