|
В'ячеслав Заховайко
В'ячеслав Заховайко (ест. Vjatšeslav Zahovaiko; нар. 29 грудня 1981, Лелле, Кехтна, Рапламаа, Естонська РСР) — естонський футболіст, нападник, футбольний тренер. Виступав за національну збірну Естонії. Клубна кар'єраВихованець футбольної секції міста Лелле та клубу «Флора» (Кехтна). Свої перші матчі на дорослому рівні зіграв у 14-річному віці у четвертому дивізіоні. З 1998 року почав регулярно виходити на поле у складі «Флори» з Кехтни в четвертому та третьому дивізіонах. У 1999 році підписав контракт з талліннською «Флорою», того ж року дебютував у вищому дивізіоні Естонії, зіграв 3 матчі та відзначився 2 голами. Потім декілька років поспіль віддавався в оренду до клубів вищого та першого дивізіонів, 2002 року у складі «Тулевіка» відзначився 20 голами й став четвертим бомбардиром сезону. У 2003 році повернувся до основного складу «Флори», цього ж сезону зі своїм клубом став чемпіоном Естонії. У 2004 році з 28 м'ячами виграв титул найкращого бомбардира. У 2006 році відзначився 25 голами у 21-му матчі, що дозволило форварду стати третім бомбардиром сезону, проте за середнім показником голів за матч (1,2) він став найкращим в Європі[2]. У 2007 році підписав орендний контракт із кувейтським клубом «Аль-Кувейт Кайфан», взяв участь у декількох передсезонних матчах, проте потім клуб розірвав контракт, в результаті В'ячеслав та його агент зверталися зі скаргою до ФІФА. Згодом ще три сезони виступав за «Флору». У першому десятилітті XXI століття регулярно входив до десятки найкращих бомбардирів чемпіонату. У грудні 2009 року перейшов до португальської «Лейрії»[3], де за півтора сезону зіграв лише 13 матчів, відзначитися голами так і не зміг. Потім виступав за угорський «Дебрецен» та фінський КуПС[4], де також грав нечасто. 2012 року повернувся до Естонії, виступав за «Калев» (Сілламяе), з яким завойовував медалі національного чемпіонату, та за «Пайде». У 2015 році посів третє місце у суперечці бомбардирів, а у 2016 — друге. Після закінчення сезону 2016 року завершив кар'єру гравця та перейшов на тренерську роботу. Загалом у чемпіонатах Естонії зіграв 309 матчів та забив 211 голів. Станом на грудень 2017 року за кількістю голів посідає друге місце в історії, поступаючись Максиму Грузнову (304). Рекордсмен за кількістю хет-триків у чемпіонатах країни (22)[5]. Кар'єра в збірнійГрав за юнацькі та молодіжну збірні Естонії. У національній збірній дебютував 9 лютого 2003 року у матчі проти Еквадору[6]. Першим голом відзначився у своєму другому матчі, 12 лютого 2003 року, також проти Еквадору[7]. Останній матч зіграв 25 березня 2011 року проти Уругваю і в ньому ж відзначився своїм останнім голом[8]. Загалом зіграв за збірну 39 матчів та відзначився 8 голами. 2008 року отримав щорічну нагороду «Срібний м'яч» за найкрасивіший м'яч, забитий у складі збірної Естонії. Кар'єра тренераУ 2015—2016 роках працював тренером «Пайде», асистував Меелісу Рооба. У листопаді 2016 року призначений головним тренером клубу[9] та працював до кінця 2021 року. Приводив команду до перших в її історії срібних (2020) та бронзових (2021) нагород національного чемпіонату. Статистика виступівКлубнаСтаном на 27 жовтня 2011.
Голи за збірну
Досягнення
Примітки
Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
