Під час служби в ЮНА був комісаром, викладачем Вищої військової академії ЮНА, командиром дивізії, начальником штабу корпусу, заступником командувача армії. Кадієвич закінчив Вищу військову академію ЮНА та військовий коледж командирів і генералів американської армії в 1963 р. У 1988 р. Велько Кадієвич призначається військовим міністром Югославії. Після того, як Союз комуністів Югославії припинив своє існування, Кадієвич став одним із засновників нової партії «Союз комуністів — рух за Югославію».
Після розпаду країни і початку воєн на території Югославії пішов з поста міністра оборони СРЮ. Жив у Сербії. Під час війни в Хорватіїхорватська влада оголосила Кадієвича в розшук. На думку хорватської влади Кадієвич є воєнним злочинцем і несе відповідальність за злочини югославської армії у початковий період війни в Хорватії[1]. Інтерпол видав ордер на арешт Кадієвича 23 березня2007 року[2]
13 серпня2008 року указом президента РосіїДмитра Медведєва Вельку Кадієвичу було надано російське громадянство[4]. Після отримання Кадієвичем російського громадянства Хорватія направила запит про екстрадицію колишнього генерала. Проте до самої смерті генерал продовжував жити в Росії[3].
Військовий письменник
Велько Кадієвич опублікував два десятки статей з військової науки та є автором кількох підручників для Академії Генерального штабу і Командно-штабної академії ЮНА. Кадієвич — автор таких книжок:
«Наша військова наука»
«Оперативна наука» комбінований вид збройної боротьби "
«Стратегія ЮНА»
"Військо без держави. Мій погляд на розвал Югославії "(1993 р., Белград),
«Контрудар. Мій погляд на розвал Югославії».
Сім'я
В 1949 році Кадієвич одружився, мав доньку та внучку. В 1995 р. овдовів.