Вербозілля лучне
Вербозілля лучне,[1][2] вербозілля лучний чай,[1] вербозілля сланке,[2] дубричка плозюща[2] (Lysimachia nummularia) — багаторічна рослина з роду вербозілля родини мирсінових. Народні назвиАдамове ребро, Барвінок дикий, Перерва, Повій жовтий, Пристрітник, Розхідник. Стебло повзуче, що вкорінюється у вузлах, звичайно не гіллясте й голе. Листя на коротких черешках, супротивні, округлояйцеподібні або округло-овальні, тупі або загострені. Квіти розташовані по одному в пазухах середніх листів, досить великі, золотисто-жовті, всередині з бурими залозистими крапками. Плоди — коробочки, які розкриваються стулками. Цвіте у червні — липні. Плоди дозрівають в серпні — вересні. ЕкологіяРосте на луках, по берегах річок, серед чагарників, на сирому ґрунті. РозповсюдженняЄвропейсько-середземноморський вид. Зустрічається в лісових і лісостепових районах, на півночі степових районів. На крайньому півдні степових районів росте тільки в долинах річок, у Криму рідко. Області поширення
Рослина містить дубильні речовини, аскорбінову кислоту, сапоніни. ВикористанняУ гомеопатії застосовують есенцію з свіжої квітучої рослини. У народній медицині різних країн надземну частину вживали всередину при шигельозі, проносі, судомах, як протицинговий засіб, зовнішньо — як ранозагоювальний, протизапальний, для усунення поганого запаху з рота, при ревматизмі. З листя можна отримати жовту фарбу. Див. такожПримітки
Джерела
|