На основі археологічних знахідок відомо, що перші стоянки людей з'явилися тут ще в період палеоліту. З того часу кількість поселень поступово збільшувалася. Одна з найбільш ранніх письмових згадок датується 1158 роком про фортецю Городок на Черемоші (Вижниця), зруйнованої монголо-татарами у середині XIII століття. Згодом зустрічаємо в літописах Вашківці, Карапчів, Замостя, Вилавче.
Про цей час в історії краю збереглося чимало легенд, переказів, назв і місцевостей того чи іншого населеного пункту. Найвідомішими є легенди про Аннину гору, скарби Довбуша на Стебнику, про Судилів.
Навколо назви районного центру точиться чимало суперечок. Саме звідси починаються гори Карпати і ще у XII столітті за правління князя Ярослава Осмомисла збудовано фортецю. Навколо неї стояли вежі, на яких чатували вартові. 1259 року на Буковину прийшли війська монголо-татар під керівництвом Бурундая і зруйнували усі укріплення, зокрема Городок на Черемоші (Вижниця). Уціліла одна вежа, і це дало нову назву поселенню. Легенди свідчать, що Вижниця походить від дерева вишні, яких тут багато; воза та ваги що пов'язано з торгівлею; висоти, і звідси — Вижниця, Возниця, Важниця, Вежниця, Вижній.
У XVIII столітті Вижниця була одним з найбільш населених пунктів Буковини. Крім українців, тут проживали вірмени, євреї. Останні займалися ремеслом та торгівлею і в 1767 році молдавський господар видав грамоту на право торгового містечка. З приходом до влади Австрійської монархії наприкінці XVIII ст. відбуваються чималі зміни. Замінюється кріпаччина на панщину, починається розпад сільської общини, засновується православний релігійний фонд, починається сплав лісу по річці Черемош, дозволено ввозити алкогольні напої, вводяться нові податки, запроваджується садіння картоплі, розводяться сади, будуються церкви, школи.
Утиски місцевого населення призвели до того, що воно стало писати скарги, брати участь у русі опришків під керівництвом Мирона Штолюка (1817—1830) та селянському повстанні під керівництвом депутата австрійського парламенту Лук'яна Кобилиці у 1848 році, що призвело до ліквідації кріпаччини та багатьох панських повинностей.
Великий внесок зробили для Вижниці депутат австрійського парламенту Микола Василько та бургомістр Марк Фогель на початку XX століття. До першої світової війни вони зуміли організувати будівництво електростанції, лікарні, каналізації, бурси для гімназистів, гімназію, школи токарства, різьбярства та металевої орнаментики (нині коледж прикладного мистецтва), школи, брукованих доріг, приміщення залізничного вокзалу.
Цікавим був національний склад містечка у 1900 році. У ньому проживали 199 українців, 3977 євреїв і 270 поляків та німців.
Район багатий на лісові масиви. З 1816 р. до кінця 70-х років ХХ ст. по річках сплавляли ліс, що давало можливість заробляти лісорубам, плотогонам на проживання. Досі заготівлею і обробкою деревини займається чимало підприємців малого і середнього бізнесу. Також річки Сірет і Черемош приваблюють екстремалів.
Особливою увагою на Вижниччині користується форелеве господарство у селі Лопушна, де вирощують мальків риби.
Туризм
У 1859 році розкрито цілющі властивості місцевої природи, а тому регулярно на відпочинок почали приїздити сюди жителі багатьох міст та містечок Австрійської імперії, а згодом боярської Румунії.
З 60-х років ХХ ст. працював піонерський табір, а згодом на його базі відкрито туристичну базу «Черемош».
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Вижницького району була створена 41 виборча дільниця. Явка на виборах складала — 64,99 % (проголосували 29 765 із 45 796 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 49,51 % (14 738 виборців); Юлія Тимошенко — 27,23 % (8 106 виборців), Олег Ляшко — 11,76 % (3 501 виборців), Анатолій Гриценко — 3,95 % (1 176 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,13 %.[3]
Культура
Самодіяльні народні колективи «Смеречина», «Черемшина» показують через танець звичаї, традиції, культуру гуцулів та українського народу далеко за межами України — у Польщі, Румунії, Франції, Росії, Чехії, Бельгії.
Багато збирається гостей на пісенний конкурс імені Назарія Яремчука та міжнародний гуцульський фестиваль.
Особливе захоплення викликає у відпочиваючих туристичної бази «Черемош», пансіонату матері та дитини у селі Виженка, дитячого табору «Юність» смт. Берегомет, представників зеленого туризму відвідини Вижницького національного природного парку, урочищ Лужки, Яворів, Протятого каміння, купання у річках Черемош та Сірет, гори Стіжок і обов'язково печери Довбуша та підйомника гірськолижної траси с. Мигове та перевалу Німчич.
У с. Виженці, поблизу Вижниці збереглася купальня одного з засновників релігійної течії хасидизму Баал Шем Това, куди приїздять євреї з США, Австрії, Угорщини, Ізраїлю, Швейцарії та інших країн світу. У Вижниці знаходилася школа равенів (священиків), 11 синагог. У 1902 році проходив з'їзд хасидів, на якому побувала велика кількість представників єврейської національності з багатьох країн світу.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 9 червня 2018. Процитовано 29 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
