Виноградов Павло Гаврилович

Виноградов Павло Гаврилович
Народився	18 (30) листопада 1854[1]  Кострома, Російська імперія[2][3] або Москва, Російська імперія[1]
Помер	19 грудня 1925(1925-12-19)[3][4][…] (71 рік) або 19 лютого 1925(1925-02-19)[6] (70 років)  Париж, Франція[3]  ·пневмонія
Поховання	Оксфорд
Країна	Російська імперія  Сполучене Королівство
Діяльність	історик, правник, викладач права
Alma mater	Імператорський Московський університетd (1875)[1] 4th Moscow Gymnasiumd (1871)
Галузь	медієвістика
Заклад	Імператорський Московський університетd
Вчене звання	Professor of Jurisprudenced
Науковий керівник	Гер'є Володимир Іванович
Вчителі	Гер'є Володимир Іванович
Відомі учні	Alfons Wormsd Mikhail Gershenzond Готьє Юрій Володимирович Dmitri Yegorovd Маклаков Василь Олексійовичd Мілюков Павло Миколайович Sergey Moravskyd Петрушевський Дмитро Мойсейович Покровський Михайло Миколайович Nikolay Radtsigd R. H. Tawneyd Alexander Khakhanovd Чулков Микола Петрович
Аспіранти, докторанти	Покровський Михайло Миколайович Dmitri Yegorovd Готьє Юрій Володимирович Sergey Moravskyd Aleksandr Udaltsovd Nikolay Radtsigd Савін Олександр Миколайовичd
Членство	Академія наук СРСР Петербурзька академія наук Британська академія
У шлюбі з	Louise Vinogradoffd
Діти	Igor Vinogradovd Helen Vinogradovd
Нагороди	Член Британської академії почесний доктор Калькуттського університетуd Swiney Prized doctor honoris causa from the University of Parisd (1925)
Виноградов Павло Гаврилович у Вікісховищі

Виноградов Павло Гаврилович (англ. Paul Vinogradoff; 1854—1925) — російський історик-медієвіст і правознавець, ординарний професор Імператорського Московського університету. Член Російської АН з 1914 і ряду іноземних академій, почесний доктор багатьох зарубіжних університетів.

Мав дворянське походження: син директора училищ Костромської губернії Гавриїла Кипріяновича Виноградова (1810—1885).

• 1871—75 — навчання на історико-філологічному факультеті Московського університету;
  

Закінчив університетський курс кандидатом із золотою медаллю за твір на задану тему «Землеволодіння в епоху Меровінгів». Залишений при університеті для приготування до професорського звання.

• 1875-76 — У Берліні займався у Теодора Моммзена і Генріха Бруннера, слухав лекції Леопольда фон Ранке. Виконав переклад «Історії цивілізації у Франції» Ф. Гізо — для видавництва К. Т. Солдатенкова.
• З 1876 викладач, а з 1881 — доцент кафедри загальної історії Московського університету. Викладав також на Вищих жіночих курсах В. І. Гер'є (1876—83).
• 1887 захистив докторську дисертацію «Дослідження із соціальної історії Англії середніх віків». З 1883, регулярно працював у Британському музеї та інших англійських книгосховищах.
• 1902 подав у відставку. Виїхав до Англії, де 1903 був обраний професором кафедри порівняльного правознавства Оксфордського університету.
• З 1908 року (зберігаючи професорську посаду в Оксфорді) кожен осінній семестр читав лекції і проводив семінари в Московському університеті в якості позаштатного ординарного професора загальної історії;
• 1911 повернувся до Оксфорда, де працював до кінця життя.
• 1917 отримав лицарський титул,
• 1918 отримав підданство.

У 1897—1902 роках був гласним Московської міської думи; не перебував в політичних партіях, хоча і симпатизував октябристам і публікувався в їх газеті «Слово», після Першої російської революції підтримував «Партію мирного відновлення».

Наукове визнання Виноградову приніс т. з. юридичний метод, на основі якого він розглядав суспільно-економічні процеси крізь історію правових пам'яток і відносин між суспільством та державою^[7].

• Виноградов Павло Гаврилович [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — С. 399. — ISBN 966-7492-00-X.