Народився 22 січня (3 лютого) 1895 року у місті Клин (нині Московська область) в родині залізничника.
Закінчивши механіко-технічне училище в Іваново-Вознесенську, працював механіком на ткацько-прядильній фабриці в Ярославлі, на заводах у Петрограді, на копальнях та рудниках Сибіру та Далекого Сходу як слюсар, механік, технік-конструктор.
У 1918 році він переїжджає до Хабаровська, де його направляють на націоналізацію золотих копалень у тайзі. У 1919 році Владимиров мобілізований до партизанського загону Рогова, який знащодився на Алтаї. Після з'єднання партизанського загону із регулярними частинами Червоної армії, що звільняли Сибір від білогвардійців, Владимиров у складі військ М. В. Фрунзе потрапляє до Бухари. Там він захворів на малярію і після одужання переводиться до Севастополя, де завідував прожекторною станцією.
У 1922 році у зв'язку зі скороченням РСЧА Владимиров демобілізується з армії і переїжджає до Тули. На Тульському збройовому заводі починає працювати слюсарем у лекальній майстерні. Невдовзі Владимирова призначають на посаду старшого інженера-конструктора Центрального конструкторського бюро № 15 (ЦКБ-15).
Загинув 12 липня1956 року, отримавши смертельну травму при розбиранні пружних частин кулемета власної конструкції. Похований у Коврові на Старому цвинтарі.
Розробки
Розробив самозарядний пістолет під патрон револьвера системи «Наган», на який отримав авторське свідоцтво, сконструював кілька пристосувань для регулювання темпу стрільби автоматичної зброї, на які отримав патент та авторські права.
У 1930 році з метою уніфікації станків для кулемету «Максим» Владимиров створив новий універсальний колісно-триніжний станок, що був прийнятий на озброєння РСЧА під позначенням «станок зразка 1931»[1].
Створив нові зразки авіаційного стрілецько-гарматного озброєння: в 1928 році отримав авторське свідоцтво на двоствольний кулемет, а в 1933 — на авіаційну автоматичну гармату.
На основі штатного зразка авіаційного озброєння ВПС Червоної армії — 7,62-мм кулемету ШКАС, Владимиров створив 12,7-мм великокаліберний авіаційний кулемет ШВАК -12,7.
На основі кулемета ШВАК за ініціативою заступника народного комісара оборони та начальника озброєнь РСЧА М. М. Тухачевського[2] створив швидкострільну авіаційну автоматичну 20-мм гармату ШВАК. Гармата випускалася у кількох модифікаціях: мотор-гармата, крилова, турельна та інші. У липні 1941 року за пропозицією наркома Комісаріату танкової промисловості В'ячеслава Малишева модифікація гармати ШВАК була встановлена на легкий танк Т-60.
У 1943 році Владимиров на основі своєї автоматичної гармати В-20[3] починає розробку великокаліберного кулемета під патрон калібру 14.5 для протитанкової рушниці ПТРД. Створений у 1944 році новий кулемет, який одержав позначення КПВ-44, у танковій модифікації КПВТ випускається і в наші дні[4].
