Владислав Рачкевич — польський політичний, громадський та військовий діяч, учасник I світової війни i польсько-радянської війни, міністр внутрішніх справ у складі чотирьох урядів Польщі (1921, 1925—1926, i 1935—1936), сенатор і Маршалок сенату III каденції (1930—1935), воєвода Новогрудський (1921—1924), Вільненський (1926—1931), Краківський (1935), Поморський (1936—1939), президент Всесвітнього Союзу поляків за кордоном (1934—1939), Президент Польщі (за кордоном) (1939—1947).
У 1903 році закінчив гімназію у Твері. Потім вивчав право і математику в Санкт-Петербурзькому університеті. Брав участь у нелегальних молодіжних організаціях: Національна Молодіжна Організація та Союз польської молоді «ZET». Щоб уникнути переслідувань, переїхав в Тарту, де в 1911 році закінчив місцевий університет.
До початку I світової війни працював юристом у Мінську.
Війна
Під час війни служив в російській армії, у званні прапорщика. Після Лютневої революції організував польські військові загони в Росії. Був одним з організаторів Верховного польського військового комітету, ккерівником якого був вибраний на І Загальному з'їзді польських військових в Петербурзі 8-22 червня 1917 року. У 1918 році обіймав посаду президента Верховної ради збройних сил Польщі, заснованої в Києві. Був керівником Військового відділу Комітету оборони східних земель. Воював, у званні лейтенанта, у литовсько-білоруській дивізії. У 1918 році брав участь у боях із більшовиками під Мінськом.
30 вересня 1939 року обійняв посаду президента РП. На початку грудня 1939 з урядом покинув Францію і перебрався до Великої Британії. 18 грудня 1942 року звернувся до папи Пія ХІІ з проханням про публічне засудження знущань над поляками і євреями в окупованій Польщі.