Походив з великопольської родини середньої шляхти гербу Шеліга[4].
У першій половині XV століття Войцех став власником Жихліна, звідтоді він у документах став називатися «Войцехом з Жихліна»[5].
1441 року Войцех працює у Ґнєзно в офіціальському суді нотаріусомлат.imperiali auctoritate. 1444 року він почав працювати писарем у королівській канцелярії[4], брав участь у битві під Варною, потрапив до турецького полону, проте був звільнений[6].
Протягом 1464–1471 років був підканцлером коронним[11]. З початком його перебування на цьому уряді стало загальноприйнятим те, що в реляційній формулі можуть бути згадані лише канцлер, підканцлер або секретар[12].
Войцех Жихлінський 26 лютого1469 року розпочав ревізію документів, що стосувалися Русі, під час присутності короля у Львові. Підканцлер переглядав усі правові акти, що стосувалися землеволодіння. Ревізія охопила Львівську, Перемиську землі та Поділля, хронологічно — документи від часів Казимира Великого до сучасних документів Казимира Ягеллончика, виданих за власною реляцією Войцеха. Останній не завершив ревізію через смерть[13]. Його підпис і реляція стоять, зокрема, на королівському привілеї про надання м. Бібрцімаґдебурзького права від 19 травня1469 року[14].
↑Codex diplomaticus Poloniae: quo continentur privilegia regum Poloniae, Magnorum Ducum Litwaniae bullae pontificum nec non jura a privatis data illustrandis domesticis rebus gestis inservitura adhuc nusquam typis exarata. Studio et opera Leon Rzyszczewski et olim Antoni Muczkowski, T. 3, Varsaviae, 1858, s. 446.
↑ абвKarol Górski, Wojciech z Żychlina, Wielkopolanin w kancelarii królewskiej [w:] Sprawozdanie Poznańskie, Tow. Przyjaciół Nauk, nr. 1 i 2, 1930, s. 1.
↑Uchwała Nr XXVIII/138/17 z dnia 25 stycznia 2017 r. [w:] Dziennik Urzędowy Województwa Łódzkiego, s. 29.[1]
↑ абвKasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza, T. 10, Lipsk 1842, s. 197—198
↑Bernhard Wapowski z Rachtamowic, Dzieje Korony Polskiej i Wielkiego Ksiestwa Litewskiego od roku 1380 do 1535, Wilno, 1848, Том 3, s. 272.
↑Bernhard Wapowski z Rachtamowic, Dzieje Korony Polskiej i Wielkiego Ksiestwa Litewskiego od roku 1380 do 1535, Wilno, 1848, Том 3, s. 408.
↑Karol Górski, Wojciech z Żychlina, Wielkopolanin w kancelarii królewskiej [w:] Sprawozdanie Poznańskie, Tow. Przyjaciół Nauk, nr. 1 i 2, 1930, s. 2.
↑Zbigniew Zyglewski, Monarcha w ziemi Bydgoskiej i Nakielskiej w XIV—XV wieku [w:] Prace komisji historii Bydgoskiego Towarzystwa naukowego, T. XVII: Związki Kujaw i Pomorza na przestrzeni wieków, ss. 137, 143.
↑ абUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 107.
↑Stanisław Kętrzyęński, Formuła «ad relacionem» w kancelaryi polskiej. (1393—1492) [w:] Pzegliąd Historyczny 18/1, 1914, s. 45.
↑Karol Górski, Wojciech z Żychlina, Wielkopolanin w kancelarii królewskiej [w:] Sprawozdanie Poznańskie, Tow. Przyjaciół Nauk, nr. 1 i 2, 1930, ss. 3-4.
↑Codex diplomaticus Poloniae: quo continentur privilegia regum Poloniae, Magnorum Ducum Litwaniae bullae pontificum nec non jura a privatis data illustrandis domesticis rebus gestis inservitura adhuc nusquam typis exarata. Studio et opera Leon Rzyszczewski et Antoni Muczkowski, T. 1, Varsaviae, 1847, ss. 339—341.
↑Karol Górski, Wojciech z Żychlina, Wielkopolanin w kancelarii królewskiej [w:] Sprawozdanie Poznańskie, Tow. Przyjaciół Nauk, nr. 1 i 2, 1930, s. 4.