|
Вольф фон Штуттергайм
Вольф фон Штуттергайм (нім. Wolff von Stutterheim; нар. 17 лютого 1893, Кенігсберг, Пруссія — пом. 3 грудня 1940, Берлін) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-майор Люфтваффе (1940), один з командирів бомбардувальної авіації Повітряних сил Третього Рейху. Кавалер Pour le Mérite (1918) та Лицарського хреста Залізного хреста (1940). Учасник Першої та Другої світових війн. БіографіяВольф фон Штуттергайм народився 17 лютого 1893 року у Кенігсберзі у старовинній родині спадкових військових, у сім'ї яка мала декілька генералів у роду та сім кавалерів Pour le Mérite. Одинадцять членів родини пали на полях Першої світової війни, зокрема його батько та два дядьки. Військова кар'єра
1 квітня 1912 Вольф поступив на військову службу фанен-юнкером до 1-го гвардійського гренадерського полку царя Александра[de] Прусської армії. У червні 1914 року отримав перше офіцерське звання лейтенант та призначений командиром взводу цього полку. З перших днів війни на фронті, бився у Бельгії, де 6 серпня дістав поранення. До середини жовтня на лікуванні у шпиталі. З 14 жовтня 1914 року — командир роти свого полку, бої на Західному фронті біля Аррасу. 31 грудня знову важко поранений та евакуйований у тил. Після повернення призначений ад'ютантом фузілерного батальйону у 1-му гвардійському гренадерському полку, але у травні дістав чергового поранення, й до 21 червня був на лікуванні у госпіталі. Після одужання повернувся командиром роти, але за місяць знову був поранений — вже вчетверте. Проте, завершився курс лікування Вольф фон Штуттергайм повернувся до строю у серпні 1915 року, але ненадовго: 27 серпня його знову важко поранило та він до кінця лютого 1916 року був у медичному закладі на лікуванні. 1 березня 1916 року молодий лейтенант знову в строю, продовжував битися у лавах свого полку на Східному та Західному фронтах, командував ротою, був ад'ютантом 2-го батальйону, полку. Вже після завершення війни, 24 грудня 1918 року дістав шосте важке поранення, перелом основи черепа у наслідок падіння з коня, й вже до війська не повернувся. Після лікування 15 травня 1920 року звільнений у запас. Після війни тривалий час лікувався від наслідків своїх поранень. У 1923 році поступив до університету Мюнхена, де вивчав юриспруденцію та лісове господарство. З 1927 по червня 1935 служив у різних лісових структурах Веймарської республіки. 1 липня 1935 року відновився у лавах Збройних сил Німеччини, цього разу вступив до Люфтваффе та поступив на льотні навчальні курси у Магдебурзі. 28 червня 1936 року потрапив в авіаційну катастрофу й дістав важких поранень, був на лікуванні до квітня 1938 року. Повернувшись до строю, проходив службу на різних посадах у штабних структурах Люфтваффе. 1 січня 1939 року призначений командиром групи в ескадрі KG 152, а трохи пізніше KG 77. З 14 вересня 1939 року — командир 77-ї бомбардувальної ескадри Люфтваффе, з невеликою перервою до серпня 1940 року. У червні 1940 року під час боїв у небі над Францією отримав важке поранення, від наслідків якого помер у шпиталі Шаріте в Берліні 3 грудня 1940 року. Див. також
Література
Посилання
Примітки |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
