Вулиця Заньковецької (Київ)

Вулиця Заньковецької Київ
Місцевість	Садиба Мерінга
Район	Печерський
Назва на честь	М. К. Заньковецької
Колишні назви
Мерінгівська, Фірдоусі
Загальні відомості
Протяжність	230 м
Координати початку	50°26′51.1″ пн. ш. 30°31′34.4″ сх. д. / 50.447528° пн. ш. 30.526222° сх. д. / 50.447528; 30.526222
Координати кінця	50°26′44.2″ пн. ш. 30°31′27.5″ сх. д. / 50.445611° пн. ш. 30.524306° сх. д. / 50.445611; 30.524306
поштові індекси	01001
Транспорт
Найближчі станції метро	«Хрещатик»
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Зовнішні посилання
Код у реєстрі	10561
У проєкті OpenStreetMap	r372698
Мапа
Вулиця Заньковецької у Вікісховищі

Ву́лиця Занькове́цької — вулиця в Печерському районі міста Києва, місцевість Садиба Мерінга. Пролягає від вулиці Архітектора Городецького до Лютеранської вулиці. Прилучається вулиця Богдана Ступки.

Вулиця виникла у 1890-ті роки під назвою Мерінгівська — на честь професора медицини Київського університету Федора Федоровича Мерінга, по території колишньої садиби якого прокладено вулицю. З 1937 року — вулиця Фірдоусі^[1][2], на честь класика перської літератури X—XI Фірдоусі. Сучасна назва на честь української актриси Марії Заньковецької — з 1944 року^[3][4].

• буд. № 4 — прибутковий будинок. Зведений у 1913—1914 роках у стилі історизму архітектором Павлом Андрєєвим.
• буд. № 5/2 — житловий будинок, другий будинок кооперативу «Радянський лікар». Зведений у 1931—1936 роках у стилі конструктивізму архітектором Павлом Альошиним за участю архітектора Олександра Колесниченка.
• буд. № 6 — прибутковий будинок. Зведений у 1914 році у стилі модерну архітектором Мартином Клугом.
• буд. № 7 — житловий будинок. Споруджений 1904 року в стилі модерн архітектором Олександром Вербицьким на території садиби інженера шляхів сполучення В. Демченка як прибутковий будинок. Є частиною запроєктованого об'єму: наріжний бік будинку з баштою, що виходив би на вулицю Лютеранську, не зведено. Під час німецької окупації міста, у вересні 1941 року будинок спалено, відбудовано після війни^[5].
• буд. № 10/7 — житловий будинок. Зведений 1901 року в стилі історизму архітектором Миколою. Казанським. У 1950 році будинок був реконструйований за проєктом архітектора Бориса Приймака.

буд. № 5/2.	буд. № 6.	буд. № 7.	буд. № 10/7.

На вулиці були кафе-шантан «Аполло» (будинок № 8; описане в романі Юрія Смолича «Мир хатам — війна палацам»; після жовтня 1917 року використовувалося як службове приміщення), театр Геймана (у 1918 році — Державний драматичний театр, у 1919 році — Музична драма, згодом приміщення робітничих клубів, 1930-х роках — театр Київського військового округу^[6]; остання реконструкція і розширення в 1938 році, архітектор Йосип Каракіс). Приміщення не збереглося.

• У будинку № 4 у 1951—1960 роках проживав артист Іван Паторжинський.
• У будинку № 5/2 мешкали у 1950-ті роки мистецтвознавець, ректор Київського художнього інституту Іван Врона; у 1950–1980-ті роки поетеса Наталя Забіла; у 1940–1950-ті роки архітектор Євген Катонін; у 1950-ті роки академік АН УРСР Олександр Макарченко; у 1960-ті—1996 роки академік АН УРСР Митрофан Пасічник; у 1952—1976 роки письменник Юрій Смолич.
• У будинку № 7 у 1906 році проживала поетеса Анна Ахматова та 1976—1987 роках письменник Дмитро Прилюк.
• У будинку № 10/7 з осені 1918 року по листопад 1919 року мешкав російський радянський письменник Ілля Еренбург^[6].

• буд. № 3/1 — горельєф на честь українського актора театру і кіно Богдана Ступки. Встановлений 27 серпня 2021 року.

Автор — скульптор Микола Зноба^[7].

• буд. № 4 — меморіальна дошка на честь народного артиста СРСР, професора Івана Паторжинського. Встановлена 6 квітня 1963 року.

Автори — скульптор Валентин Зноба, архітектор Валентина Корнєєва^[8].

• буд. № 5/2 — меморіальна дошка на честь письменника Юрія Смолича. Встановлена 6 лютого 1980 року.

Автори — скульптор Олександр Скобліков, архітектор Анатолій Ігнащенко^[9].

• буд. № 7 — меморіальна дошка на честь поетеси Анни Ахматової. Встановлена у 1989 році до 100-річчя з дня народження.

Автор — архітектор В'ячеслав Дормідонтов^[10].

• буд. № 7 — меморіальна дошка на честь письменника Дмитра Прилюка. Встановлена у 1991 році.

Автори — скульптор Семен Андрейченко, архітектор Костянтин Сидоров.

• буд. № 10/7 — меморіальна дошка на честь режисера Ірини Молостової та балетмейстера Бориса Каменьковича. Встановлена у березні 2011 року.

Автор — скульптор Володимир Щур.

• буд. № 9 — меморіальна дошка на честь керівника партизанського руху в Україні, двічі Героя Радянського Союзу Олексія Федорова, який проживав у цьому будинку в 1966—1989 роках.

Івану Паторжинському.	Юрію Смоличу.	Анні Ахматовій.	Дмитру Прилюку.	І. Молостовій та Б. Каменьковичу.	Олексію Федорову.

• Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 63-64.
• Заньковецької вулиця // Київ: Енциклопедичний довідник / А. В. Кудрицький. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — С. 210—211.
• А. М. Галайчук, И. Н. Воронцов. Киев: Страницы мемориальной летописи. — Киев : «Мистецтво», 1987. (рос.);

• Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 79-80. — ISBN 5-88500-070-0.
• Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 76–77. — ISBN 978-966-8999-05-5.
• Малаков Д. В. Прибуткові будинки Києва. — К.: «Кий», 2009. — 383 с.

• Заньковецької вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“».  — С. 84. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]