Вікторіанська архітектура (англ.Victorian architecture) — загальний термін, який вживають в англомовних країнах для позначення всього різноманіття різновидів історизму, поширених у вікторіанську епоху (з 1837 по 1901 роки). Основним напрямом цього періоду в Британській імперії була неоготика; цілі квартали в цьому стилі збереглися практично в усіх колишніх британських колоніях. Для Британської Індії також є характерним індо-сарацинський стиль (вільне поєднання неоготики з національними елементами).