Вільнодумство

Вільноду́мство, вільноду́мання (англ. freethinking) — течія суспільної думки, що відкидає релігійні заборони на раціональне осмислення догматів віри і відстоює волю розуму в пошуках істини^[1]; різноманітні форми критичного ставлення до релігії, як з позицій різних суспільних практик (наука, філософія), так і в межах певної релігійної традиції (критика окремих ідей, догматів, обрядів тощо)^[2].

Історично виявлялось у різних формах: як релігійний скептицизм, антиклерикалізм, деїзм, пантеїзм, атеїзм^[3], богоборство, єресь, інакомислення^[2]. Могло нести різну ціннісну орієнтацією (від гуманізму до нігілізму), проявлялося на різних рівнях (стихійному, буденному та теоретичному).

Термін «вільнодумство» запровадив в XVIII ст. після публікації трактату англійський деїст Джон Е. Коллінз^[en] «Роздуми про вільнодумство» (1713) (англ. «A Discourse of Freethinking, occasioned by the Rise and Growth of a Sect called Freethinkers») як альтернатива релігійній нетерпимості, церковному авторитаризму та догматизму, опозиція всьому віджилому, консервативному. Філософ стверджував, що вільнодумство — право, яке не може і не повинно бути обмежене, оскільки є правдивим засобом досягнення істини, сприяє благополуччю суспільства.^[2]

У XIX столітті концепції вільнодумства поширилися в Європі та Північній Америці. У 1881 році у Великій Британії був заснований журнал The Freethinker (укр. Вільнодумний).

Упродовж усього культурно-історичного розвитку людства поряд із міфологічними, релігійними, філософськими уявленнями існували також і різні форми їх критичного сприйняття.

Вільнодумство як частина світогляду, що стверджує незалежність людини від релігії та церкви, є елементом не лише індивідуальної, а й суспільної свідомості.

Сучасне вільнодумство доволі успішно інкорпорується у поліконфесійну дійсність. Виникають нові релігії, нові релігійні рухи та відповідні їм форми вільнодумства, що віддзеркалюють можливості, гнучкість і право розуму на критичні, толерантні рефлексії релігійних феноменів.^[2]

• В 1880 засновано «Всесвітню спілку вільнодумців»^[4],
• в 1952 «Міжнародний гуманістичний і етичний союз».

Садові братки (фіалка Віттрока) вважається символом вільнодумства.^[5]

• Науковий скептицизм
• Свобода совісті

• А. Колодний. Вільнодумство // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Климов В. В. Скептицизм й інакодумання як інтелектуальний поступ. Релігієзнавчий аспект. Київ : Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2013. 648 с.
• Предко О. І. Феномен релігійної віри: сенсожиттєвий вимір // Наукові праці. Серія: Філософія. 2017. Т. 300. № 288. С. 44–48.
• Robertson J. M. A Short History of Freethought, Ancient and Modern. ‎London : Wentworth Press, 2016. 470 р.

• Вільнодумство [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]; Вільнодумство народне [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія