Вінтерів закон

Ві́нтерів зако́н — фонетичний закон у балтійських і слов'янських мовах, що його 1976 року відкрив В. Вінтер^[en] (стаття вийшла 1978 року). Суть закону полягає в тім, що «праіндоєвропейську послідовність "коротка голосівка + дзвінка змична шелестівка" відображено "подовженою акутованою голосівкою + дзвінкою змичною" в балто-слов'янській мові, у той час як праіндоєвропейську послідовність "коротка голосівка + дзвінка придихова змична" відображено "короткою голосівкою + дзвінкою змичною шелестівкою"»^[1]. Даний закон не пояснює, чому утворилася саме акутована голосівка, а не циркумфлексована^[2].

Матасовичеву гіпотезу, що дію Вінтерового закону обмежував відкритий склад, не підтверджують матеріали^[3].

Закон діяв здебільшого в закритому складі^[4]:

• пра-і.є. *sed- > прасл. *sēdtĕi̯ >... укр. сісти, лит. sésti;
• пра-і.є. *ed- > прасл. *ēdtĕi̯ >... укр. їсти;
• пра-і.є. *beg- > прасл. *bēgtĕi̯ >... укр. бігти, лит. bėgimas «біг»;
• пра-і.є. *pod- > прасл. *pōdtĕi̯ >... укр. пáсти.
• пра-і.є. *pedóm >... латис. pēda;
• пра-і.є. *dodʕu̯mí >... латис. duômu.

Інколи дія Вінтерового закону поширювалася й на відкриті склади. Щоб це пояснити, Р. Матасович припустив, що на час дії закону такі слова ще містили ларингали, які вплинули на зміну^[3]:

• *nog^wHos > прасл. *nōgos >... укр. нагий, лит. núogas;
• *e-ĝh₂om > прасл. *ēzъ >... укр. я;
• *e-dh₃-o- > прасл. *ēdъ >... укр. яд;
• *h₂wodh₂ṛ > прасл. *wōdō >... укр. вада.

Якщо слово містило в собі сполуки -*ndn- або -*ngn-, то подовження голосного не відбувалося^[3]:

• пра-і.є. *wundnos >... прасл. *voda >... укр. вода;
• пра-і.є. *ṇgʷnis > прасл. *ungnis >... укр. вогонь.

Для слова ходъ > хід Ф. Кортланд припустив, що воно містило сполуку -*zd-, яка стримувала дію закону^[3]:

• пра-і.є. *sizd- >... прасл. *xodъ >... укр. хід.

Вінтерів закон діяв після втрати кінцевих шелестівок^[5], адже в такій позиції його рефлексів немає:

• пра-і.є. *tod > прасл. *to > *to >... укр. те / то.

Діяв до збігу приголосних *b, *d, *g, *g^w з *b^h, *d^h, *g^h, *g^wh і до злиття в спільнослов'янській мові *ō > [а]^[6].

По-перше, Вінтерів закон пояснив різницю між рефлексами *b, *d, *g, *g^w, перед якими закон діяв, і *b^h, *d^h, *g^h, *g^wh, перед якими не було жодного ефекту. По-друге, було роз'яснено різницю рефлексів між *а та *о: перше подовжилося в *ā (> лит. [о], латис. [ā], укр. [а]), а друге в *ō (> лит. [uо] = латис. [uо], але укр. [а]). Тобто *ā та *ō злилися в слов'янських мовах в одну фонему [а]^[6].

Акут у слові за Вінтеровим законом є ключовим аргументом на користь глотальної теорії^[ru].

• Лахманів закон

1. ↑ Kortland, Frederik (1988). Remarks on Winer's law. Studies in Slavic and General Lingulstics (PDF) (Англійською) . Amsterdam. с. 387. Архів оригіналу (PDF) за 7 березня 2018. Процитовано 5 березня 2018.
2. ↑ Sukač, Roman (2013). Introduction to Proto-Indo-European and Balto-Slavic Accentology [Вступ до протоіндоєвропейської та балто-слов'янської акцентології] (Англійською) . Cambridge scholars publishing. с. 164.
3. ↑ ^{а б в г} Derksen, Rick (2002). On the reception of Winter's law (Англійською) . Leiden University. Архів оригіналу за 8 березня 2018. Процитовано 7 березня 2018.
4. ↑ Kortlandt, Frederik (2009). Baltica & Balto-Slavica (Англійською) . Amsterdam - New York: Editions Rodopi B.V. ISBN 978-90-420-2652-0.
5. ↑ Sukač, Roman (2013). Introduction to Proto-Indo-European and Balto-Slavic Accentology [Вступ до протоіндоєвропейської та балто-слов'янської акцентології] (Англійською) . Cambridge scholars publishing. с. 135.
6. ↑ ^{а б} Quiles, Carlos (2009). A Grammar of Modern Indo-European, Second Edition (Англійською) . с. 464-465.

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.