Фіолетове коло, часто використовується як символ гендерної нейтральності та гендерної сліпоти
Гендерна сліпота чи статева сліпота[1] ― це практика свідомого або неусвідомлюваного ігнорування гендеру як важливого чинника взаємодії між людьми. Має місце в усіх галузях суспільного життя: в освіті, бізнесі, законодавстві тощо. Пропаганда ідеї гендерної нейтральності набрала досить помітних форм в суспільному житті Сполучених Штатів, Канади, Великої Британії тощо від середини XX століття. Втім, в Україні про це відомо мало.
В освіті
Гендерна сліпота в школах спрямована на ігнорування гендерних відмінностей учнів та учениць, що створює несподівані нові форми підґрунтя для посилення традиційно наявної гендерної нерівності[2].
В деяких країнах, до прикладу, у Великій Британії та Канаді, практикувалися лікарняні палати, не розділені за статтю, що мало суперечливі наслідки[5]. Міністр охорони здоров'я Манітоби Тереза Освальд проводила активну кампанію проти таких приміщень, заявляючи, що якщо людство здатне «посадити ракету на Місяць», то воно спроможеться й знайти спосіб задовольнити запит на окремі палати для чоловіків та жінок[6]. Велика Британія повністю згорнула утримання таких приміщень до 2010 року.
Дехто з західних медичних етиків критикує повернення до практики одностатевих лікарняних палат[6]. Наприклад, Джейкоб М. Еппел, що пропагує змішані лікарняні палати у Сполучених Штатах, пише, що протистояння гендерно змішаним лікарняним палатам випливає із «старомодних забобонів», аргументуючи це таким чином: «Оскільки деякі люди були виховані в страху або неприязні ділитися кімнатою з особою протилежної статі або червоніють від перспективи побачити небажану частину тіла, якщо халат розкриється, ми закріплюємо й увічнюємо це упередження в соціальній політиці[7]».
У законі
Правовий тест на «пересічну особу» піддається критиці через те, що, попри те, що він є гендерно сліпим, він застосовується в деяких сферах юриспруденції, зокрема, у справах за звинуваченнями у сексуальних домаганнях. Сексуальні домагання, яких зазнають жінки, набагато більше нормалізовані та ендемічні, ніж ті, яких зазнають чоловіки. На підставі цього в американській справі Елісон проти Брейді 924 °F.2d 872 (1991) суд постановив, що «стандарт пересічної особи для гендерної сліпоти, як правило, має чоловічу основу і має тенденцію систематично ігнорувати досвід жінок[8]».
Дослідження
Результати досліджень, проведених щодо організацій, які пропонують послуги, призначені лише для жінок, показали, що 23 % опитаних заявили, що причина базується на нерівності жінок та бажанні подолати цей дисбаланс; 20 % — що простори для жінок сприяють розвитку та розширенню можливостей жінок; 18 % — що вони надають послуги, які не задовольняються послугами унісекс, і які зосереджуються на конкретних потребах жінок[9].
Дослідження вказують на широку соціальну підтримку варіантів одностатевих послуг. З 1000 опитаних Жіночим ресурсним центром жінок 97 % заявили, що в жінок має бути можливість отримати підтримку лише і саме від жінок, якщо вони стали жертвами сексуального насильства. 57 % зазначили, що вибрали б жіночий тренажерний зал замість змішаного.[10] Одностатеві послуги можуть забезпечити більший комфорт та залучення учасників, які в іншому випадку не брали б участі.[11]
↑Bacchi, Carol Lee (2009). Policy. У Essed, P.; Goldberg, D.T.; Kobayashi, A. (ред.). A Companion to Gender Studies. John Wiley & Sons. с. 183. ISBN978-1-4051-8808-1.
